Навіщо чекати?Зразок

На обкладинці мого найпершого чохла для Біблії був вишитий Ісаї 40:31:

А ті, хто надію складає на Господа,

Силу відновлять;

Крила підіймуть, немов ті орли,

Будуть бігати і не потомляться,

Будуть ходити і не помучаться!

Як новонавернена християнка, я пам'ятаю, що думала, яка це чудова обітниця! Замість паніки і розчарування, я могла би літати та зміцнюватися в періоди очікування.

Але в міру того, як я зростала у своєму ходінні з Христом, очікування на Божу допомогу не завжди виглядало як піднесення та оновлення сил. Наприклад, коли мій чоловік втратив роботу кілька років тому і я відчайдушно шукала Бога, у мене були моменти, коли я втомлювалася і відчувала слабкість.

Я розмірковувала, чи не роблю я щось не так. Можливо, недостатньо молюся? Чи недостатньо вірю?

Нещодавно я проводила серію радіопрограм та подкастів про біблійних жінок, і я взяла для себе кілька чудових уроків про те, як вони чекали на Господа.

Погляньмо, наприклад, на Єлизавету, матір Івана Хрестителя.

Єлизавета не могла мати дітей і через це стикалася з докорами своєї спільноти. Попри все це, вона та її чоловік "були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов" (Луки 1:6). Яким би важким не було її очікування, Єлизавета залишалася вірною Богові і Його Слову. Вона чинила правильно.

Це змусило мене замислитися: на чому я зосереджуюся в періоди очікування? Чи зосереджена я на тому, на ЩО я чекаю, чи на тому, ХТО, зрештою, працює?

Підсумок: те, ЩО я роблю, поки чекаю, визначає те, ЯК я чекаю.

Якщо я зосереджувався на роботі, якої ми так відчайдушно потребували, починалася паніка. Якщо я дивилася на наш банківський рахунок, що зменшувався, я неминуче відчувала страх.

Але коли я змістила свій фокус на Божу вірність і зосередилася на виконанні Його роботи, страх зник, а надія повернулася.

Дивовижно, але початок сьогоднішнього біблійного уривка це підтверджує! Подивіться на Ісаї 40:28-29

“Хіба ти не знаєш?

Хіба ти не чув,

Що Господь – то вічний Бог,

Творець усієї землі.

Не має Він спочинку, ані втоми.

Ніхто не здатен осягнути мудрість Бога.

Натомленому сили придає Він,

безсилого Він укріпляє вмить.”

У нас немає потреби втомлюватися, бо наш Бог НІКОЛИ не знемагає і не виснажується. Поки ми чекаємо, ми можемо бігти до невичерпного джерела сили!

Зрештою, наш сезон безробіття скінчився. Бог зробив набагато більше, ніж ми могли б попросити або подумати.

Щобільше, Бог відновив наші сили. Він навчив нас, що якщо ми будемо молитися та будемо вірними, як Єлизавета, ми теж зможемо знайти спокій в очікуванні!