Корисні для БогаЗразок

Покора

Авраам повірив Богові (Бут. 15:6), але не розумів, як здійсняться Божі обітниці. Хоча він був покликаний з батьківщини, і йому були обіцяні земля, народ і благословення (12:1-4), він боровся з перешкодами, що стояли на шляху до виконання цих обітниць. Де, наприклад, був його спадкоємець (15:2)?

Навіть після того, як Бог каже Аврааму, що його "власний син" буде його спадкоємцем (15:4), Авраам стикається з реальністю, що його дружина Сара була безплідною (11:30). Прагнучи вирішити цю проблему, Авраам звертається до Аґар, єгипетської рабині Сари, за дитиною. Народився Ізмаїл, і протягом наступних тринадцяти років Авраам вірив, що Ізмаїл буде його спадкоємцем. Тоді Бог каже Авраамові: "Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім’я йому Ісак." (17:19).

Після того, як Авраам відіслав Аґар та Ізмаїла (21:8-21), Бог випробовує його, наказуючи йому принести в жертву Ісака (22:1-2). Авраам не запитує Бога, як він робив це раніше (18:22-33), але готується сам і готує Ісака та двох слуг до подорожі в країну Морія (22:3-4). Коли вони наближаються, Авраам залишає своїх слуг з ослом, а сам з Ісаком продовжує підніматися на гору (22:5). Коли Ісак запитує батька, чому той не приніс ягняти для жертвоприношення, Авраам просто відповідає: "Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!" (22:7-8).

Привівши Ісака до жертівника, Авраам підіймає ніж, щоб принести в жертву свого сина, але ангел Господній зупиняє його, кажучи: "Тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого" (22:10-12). Авраам піднімає очі й помічає барана, що застряг у хащах. Він приносить барана в жертву замість Ісака й дає назву тому місцю "Господь нагледить" (22:14).

Його готовність принести в жертву свого сина — це прояв покори. Авраам не знає, як Бог виконає свої обітниці, якщо Ісака не буде серед живих, але Авраам знав, що Бог це зробить (див. Євр. 11:17-19).

Ми підкоряємося Богові, дозволяючи нашій вірі доповнюватися нашими ділами (Якова 2:22-24). Коли ми демонструємо нашу готовність відкинути свої амбіції, бажання та розуміння, щоб слідувати Божому керівництву, ми починаємо жити життям, відданим Йому.