Благословення звичайних речейЗразок

Справжнє життя

Сир та хліб Давида приводять його до ізраїльської армії, коли Голіаф кидає свій зухвалий виклик. Це не перший випадок, коли Голіаф кричить на ізраїльтян, як часто буває у традиційній казці "аутсайдери проти велетнів".

Війська стояли табором одне проти одного протягом сорока днів (звучить знайомо?), і чемпіон Філістії щоранку й щовечора стояв, вимагаючи гідного суперника. Це відбувалося вісімдесят разів. Але в 1 розділі Книги Самуїла записано ще один показовий факт.

Кожного разу, коли армії сходилися одна з одною, вони кричали бойові кличі. Божа армія, яка присягнула воювати за Ім’я та Славу Ягве, одягнена в офіційне бойове спорядження та вигукуючи бойовий клич Господа, тремтіла від страху, коли один єдиний ворожий воїн стояв там. Вони мали все спорядження, але не мали мужності.

Я вважаю, що одна з причин того, що вираження нашої віри у "звичайних" речах насправді є більш радикальним вираженням життя у Христі, полягає в тому, що воно вимагає від нас не виглядати зовні християнином, а жити з серцем для Бога в кожну мить. Щоденна рутина наповнена рішеннями, які вимагають від нас вибрати страх чи довіру, надію чи цинізм, любов чи егоїзм, смирення чи гордість.

Благословення "звичайного життя" полягає в тому, що Бог дарує нам постійну послідовність можливостей пізнати Його благодать і Його присутність, а не чекати ідеального моменту, щоб драматично продемонструвати свою любов до Нього. Божа армія виглядала зовні як Божий народ, але не було ніяких дій, які супроводжували б їхню поведінку.

Давид уже йшов у смиренні і зміг бути слухняним, протистоячи Голіафу. Багато з нас уявляють себе в майбутньому як суперсвятого, сповненого радикальної віри, але послух повинен відбутися в реальному світі прямо зараз. І це не стається, коли ми у великій групі разом кричимо в Ім'я Боже, але насправді не думаємо так в середині нас.

Послух вимагає, щоб ви вийшли в "справжнє" життя в поточному контексті, в якому ви опинилися, і вибрали: довіряти Богові або розчинитися в натовпі, який говорить про довіру до Бога. Завтра ми відповімо на запитання: чим пастушок Давид відрізнявся від споряджених і галасливих воїнів Господа?