Смерть не володіє мноюЗразок

КОЛИ НОВИНИ ПОГАНІ; ЗАПАЛЮЙТЕ СВОЄ СВІТЛО!

У Дена було багато труднощів на цьому шляху, пов'язаних з кількома операціями. У нього також було багато перемог, які ми святкували після кожного успішного обстеження! Він пішов на пенсію у 2015 році не через ампутацію, а через ще одну небажану втрату: діагноз ранньої стадії деменції. Невдовзі після цього він перестав водити авто, що стало ще однією втратою і важкою втратою для будь-кого. Водіння автомобіля в певному сенсі символізує свободу. Проте здебільше він був налаштований позитивно.

Ми помітили, що він значно схуд за короткий час. Я записала його на консультацію до лікаря, і йому призначили комп'ютерну томографію, яка показала повернення раку. Нам зателефонували сказати, що лікар хоче прийняти нас у своєму кабінеті. Коли тобі таке кажуть, то ти знаєш, що щось не так.

Це був червень 2017 року. Я пам'ятаю, як ми вдвох сиділи в кабінеті лікаря, чекали й говорили. Я впевнена, що в його голові промайнуло багато думок, як і в моїй. Двері відчинилися, і лікар, потискаючи Денові руку, сказав: «Коли тобі телефонують, новини ніколи не бувають добрими». Далі він пояснив, що рак вийшов з кістки та утворив пухлину розміром з бейсбольний м’яч за серцем Дена, а ще одна пухлина розміром з волоський горіх прикріпилася до його стравоходу, і обидві розташовані в місцях, які були надто небезпечними для операції.

Я оніміла і пам’ятаю, як піднялася, підійшла до Дена і взяла його за руку. Ден сказав: «Ви впевнені, що нічого не можна зробити: хімієтерапію, опромінення?» Лікар відповів, що направить нас до спеціаліста з раку кісток. Ми зустрілися зі спеціалістом, який створив онкологічну комісію, і всі вони індивідуально поговорили з нами, і всі дійшли висновку, що в Дена залишилося щонайбільше кілька тижнів або місяців.

«Як справлятися з такою новиною; як прийняти звістку про те, що ти ось-ось втратиш життя?»

Я зразу ж залишила роботу, щоб піклуватися про Дена та проводити з ним весь час, що залишився. Він любив воду, і ми багато гуляли вздовж річки та часто ходили до гавані. У нас було улюблене місце під назвою «Сади прихованого озера», де ми влаштовували пікніки. Ден також постійно просив відвідувати тих, хто не міг виходити з дому, та будинки для людей похилого віку.

«І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі» Матвія 5: 15-16.

Коли вам виносять смертний вирок, не залишається часу на жаль. Настав час жити якомога більше. Немає часу справлятися з втратою, треба встигнути просто жити! Кожного дня, коли він міг, ми їздили на одноденні екскурсії, ходили на прогулянки вздовж річки або відвідували інших хворих. Ден любив співати, тому ми співали євангельські гімни багатьом з тих, кого відвідували. Це ніколи не було про нього, насправді всі, кого він відвідував, помирали, навіть не знаючи, що Ден теж помирає. Він просто приходив підбадьорювати їх, дарувати їм радість і посмішки.

ЧИ ВАМ ЦЕ ЗНАЙОМО?

Єдине, що може вас перемогти, це ви самі! Якщо ви зациклюватиметеся на своїй втраті, якою б вона не була, то програєте. Але якщо ви використаєте усе, щоб вийти за межі своїх обставин, то переможете! Сьогоднішній вірш був улюбленим у Дена, і я вважаю, що він знав, що в нього залишилося мало часу, щоб запалити своє світло в цьому світі, тому це й стало його бажанням, поки він ще міг.

ЩО МИ ДІЗНАЛИСЯ СЬОГОДНІ:

• Іноді життя підкидає нам більше, ніж одну втрату!

• Якщо новини погані, час перетворити погане на щось хороше!

• Коли справді важко, час виходити за рамки обставин, щоб допомогти іншому!

• Якщо новини погані, час запалити своє світло!