3-денний план читання: «Жива любов діє»Зразок

Я завжди вважав, що джипи — це найкрутіші машини, які будь-коли виготовляли. Вони міцні та круті, і мені особливо подобаються ті, що не мають даху. Раніше в мене був яскраво-червоний джип, і він допоміг мені засвоїти дуже важливий урок.

Кілька років тому я їхав додому з церкви. Із нізвідки назустріч мені з бічної вулиці виїхала інша машина та врізалася у водійську сторону мого джипа. Перш ніж я зрозумів, що сталося, моя машина перекинулася, і я вилетів прямо з даху! Я знав, що завжди повинен був пристібатися ременем безпеки, але цього разу я забув це зробити. Це була справді велика помилка.

Я приземлився сидячи на асфальт, обличчям до своєї розбитої машини. Уламки джипа були розкидані скрізь — на вулиці, на газоні і навіть застрягли в сусідньому паркані. Це був жах! Я перевірив, чи все зі мною гаразд.

У мене є всі руки та ноги? Перевірив.

Пальці рук і ніг? Перевірив.

Я повільно встав і зрозумів, що зі мною все добре. Я підійшов до машини, яка мене щойно збила. Приголомшена водійка сиділа за кермом, тримаючись за життя та дивлячись вперед. Її кісточки пальців були білі. 

Я просунув голову в її вікно. «Добрий день! Я Боб. Як вас звати?»

Водійці було щонайменше дев’яносто років, маленькій, тендітній і наляканій. Їй знадобилася хвилина, щоб відповісти. «Я… Я Лінн», — затинаючись, промовила вона.

«Лінн, ви в порядку?» — запитав я.

«Я... думаю так», — сказала вона. Раптом на її очах виступили сльози.

«Мені дуже шкода… Ви знаєте, що вилетіли з даху?!»

«О, Лінн», — сказав я, відповідаючи її серйозному тону, але з усмішкою в голосі. «Я не вмію брехати. Це був досить великий сюрприз, але, на щастя, я в порядку. Тож справді, не хвилюйтеся. Все чудово!»

Лінн усе ще почувалася жахливо, але, звичайно, я пробачив її відразу. Це справді була чудова поїздка.

Через кілька днів мені подзвонили. Це була Лінн. «Мені дуже шкода, Бобе», — сказала вона заплаканим голосом.

«О, Лінн, — сказав я, — справді, не хвилюйтеся про це. Я вас повністю простив. Зі мною все чудово! Навіть синця немає. Немає потреби дзвонити ще раз.»

Найсмішніше те, що вона не перестала дзвонити. Протягом наступних кількох днів мені щодня дзвонила Лінн. Кожного разу вона вибачалася, а я нагадував їй, що все гаразд. Чомусь вона просто не повірила мені, коли я сказав, що її пробачили.

Ісус багато говорив про прощення людей. Чи знаєте ви, скільки разів Ісус хоче, щоб ви пробачили людину, яка вчинила вам щось погане? Подумайте про найбільше число, яке ви можете уявити, і додайте ще пару нулів у кінці, і тоді, можливо, ви наблизитесь до кількості разів, які вам потрібно пробачити когось. Ісус хоче, щоб ми завжди пробачали інших.

Але, можливо, ви знаєте, як це – бути Лінн, і почуваєтеся жахливо через помилку. Можливо, ви не вірите людям, коли вони кажуть, що вас пробачили. Іноді нам потрібно побачити, що нас пробачили, а не просто почути ці слова.

Тож я виносив план. На п’ятий день Лінн зателефонувала мені, щоб сказати, що їй дуже шкода, я викликав флориста й замовив величезний букет квітів. Я додав листівку з написом: «Люба Лінн, було приємно зустріти вас того дня. Вам більше не потрібно дзвонити! З любов’ю, Боб».

Любов і прощення мають найбільшу вагу, коли вони зроблені, а не просто сказані. Ось чому було так важливо, що Ісус прийшов. Бог не просто сказав нам, що ми прощені; Він послав Ісуса, щоб Він був із нами і показав нам, що ми прощені.

Я бачив Лінн кілька разів після аварії. Це зайняло деякий час, але я думаю, що вона дійсно вірить, що її пробачили. Я думаю, Бог сподівається, що ми будемо відчувати те саме.