Цілковита гріховність

Цілковита гріховність, перша з доктрин благодаті, говорить, що люди за своєю суттю не є добрими. Кожна їх частина зв’язана гріхом і тлінням. Вони не можуть зробити нічого самостійно, щоб догодити або примиритися зі святим Богом. Вони неспроможні вибрати пізнання й любов до Бога або чинити будь-яке духовне благо без попереднього відродження Святого Духа. І це стосується кожного; жодна людська істота не є більш-менш зіпсованою, ніж інша – незалежно від того, наскільки відкритіше це проявляється в одних людей, ніж в інших. Я пам’ятаю, як відчула таке полегшення, коли дізналася про це, тому що нарешті стало зрозуміло, чому я хотіла робити те, що було б приємно Богові, але не могла знову і знову змінити себе, щоб відповідати цим стандартам. 

З іншого боку, доктрина цілковитої гріховності не означає, що людство є настільки порочним, наскільки це можливо, і це лише ще одне свідчення Божої благодаті. Навіть нехристияни здатні на любов, щедрість, доброту та послух. Коли ми говоримо, що всі люди розбещені, ми маємо на увазі, що вони не здатні – через свою притаманну та всепоглинальну гріховну природу – робити те, що є праведним у тому, як вони ставляться до Бога. Вони не позбавлені будь-якої чесноти; але вони самі по собі позбавлені доброти, необхідної для правильних стосунків із Господом. Якщо нам дано можливість вибрати те, що зіпсоване, чи те, що праведне, ми неминуче виберемо зіпсоване. Варто також зазначити, що доктрина цілковитої гріховності також не є виправданням для ледарства у війні проти плоті. Освячення невіддільне від життя справжнього християнина. Різниця тут полягає в тому, що Бог відповідальний за перемогу. 

Якби ця доктрина була біблійною, чи не більше християн прийняли б її? Сумна правда полягає в тому, що ми не хочемо визнавати, що ми безсилі врятувати себе будь-яким способом. Важко погодитися з тим, що врешті-решт ми не маємо необхідного. Це порада, яку нам зазвичай дають, чи не так? «Ви гідні. Ви можете це зробити. Вам не потрібен ніхто, крім себе.» Однак це не стосується християнського життя, згідно зі Святим Письмом. 

В Екклезіаста 7:29 сказано, що люди шукали злих планів, що вказує на зваженість, всупереч думці, що ми просто натрапляємо на неправильне. Псалом 143:2 і Римлян 3:23 говорять, що немає нікого, хто був би праведним перед Богом. У 2 Хронік 6:36 сказано: «Немає нікого, хто б не грішив». У Ефесян 2:3 сказано, що «ми за своєю природою діти гніву». У Буття 8:21 сказано, що «намір серця людини лихий від юності її». У Єремії 17:9 сказано, що «серце лукаве понад усе й дуже хворе». У Тита 3:3 сказано, що ми «пов’язані різними пристрастями та насолодами». В Іоана 3:19 сказано, що люди віддають перевагу темряві над світлом. У Римлян 7:18 сказано: «Нічого доброго не живе в мені… у моїй плоті. Бо я маю бажання робити те, що правильно, але не маю здатності це виконувати».

Однак ми не впадаємо у відчай. Наша цілковита гріховність означає, що ми потребуємо досконалого Спасителя, Який може зробити те, що ми не можемо зробити для себе самі – і добра новина Євангелія полягає в тому, що таке спасіння доступне нам у Сині, Ісусі Христі, Який є втіленням Святого Бога. Ми можемо бути нещасними, але все одно можемо радіти й освячуватися. Павло підтверджує це в останній частині Римлян 7: «О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа!» Я сама не могла б висловитися краще. Цілковита гріховність — це вчення про благодать, тому що рясна благодать Самого Бога є єдиною надією, яку ми маємо. 

Джессіка Хейґмен

Дискусійні питання до нотування:

1. Який стан людини? Люди за своєю природою добрі чи погані?


2. Прочитайте Буття 6:11, Римлян 3:23 й Ефесян 2:1-3. У цих уривках ми бачимо, що ми зіпсовані, грішні та духовно мертві люди, відокремлені від Бога. Що означає бути духовно мертвим і дитиною гніву?


3. Прочитайте Буття 6:5, Римлян 3:10-18. Який масштаб нашого гріха? Наскільки глибоко в нас укорінений гріх?


4. Бог справедливий, святий і добрий, і ми не виконуємо Його закон. Яка належна відповідь на це? Чи маємо ми отримати пропуск, чи ми заслуговуємо на покарання?


5. Ми бачимо, що наша гріховність визначає причину нашого засудження. Це допомагає нам зрозуміти потребу у спасінні, але ми не можемо спасти себе самі. Яка наша велика надія в цьому? Де ми знайдемо наше спасіння?


6. Як віряни, ми маємо відчувати безмірну вдячність за те, що ми нічим не кращі за інших, ми маємо відчувати скромну радість — Він врятував нас, бо любить нас. Що нам робити у відповідь на це?

Натисніть тут, щоб дізнатися більше про Цілковиту гріховність.