Щоденні читання для Великого посту "Біблійна Мозаїка"Зразок

Субота (Стів Томасан)

Субота, мабуть, була довгим і темним днем. Вони не просто розбіглися, побоюючись за власне життя, але, ще гірше, були у великій печалі. Ісус помер. Напередодні Його учні спостерігали, як солдати позбавили Його життя. Наступила середа, їхній учитель мертвий, їхня печаль спустошує їх до глибини душі.

Вони чекали зовсім іншого. Ісус повинен був стати Месією. Він повинен був допомогти їм перемогти гнобителів. Він повинен був відродити колишню велич Ізраїлю, щоб справедливість нарешті відсвяткувала тріумф. А біль, печаль і туга в плани не входили.

Можливо, ви відчували себе так само, як учні в ту темну суботу. Я так точно. Одного разу впродовж п'ятнадцяти місяців померли мій друг, дві бабусі, тесть, наша церква, а невістка і племінниця ледь не померли. Ба-бах! Ось так це було. Виглядало, що все навколо мене вмирає. Я на таке не підписувався. Я думав, що, пішовши за Ісусом, буду завжди перемагати і жити в спокої. Але я відчував тільки біль і відчай. Я взагалі втратив можливість відчувати. Мені б хотілося сказати, що я переніс це в стійкості й гідності, тихо киваючи і посміхаючись, цитуючи глибокодумні фрази про Божественну всемогутність. Це не так. Мене кидало між мовчазним запереченням та дражливим сумнівом. Я думав, що, напевно, не виправдав надій. Напевно, Бог карав мене за щось. Напевно, всі ці роки я обдурював себе, а світ був просто холодний і порожній.

Мені здається, що учні в ту темну суботу мали подібні відчуття. Здавалося, що надії більше немає. Ми так відчуваємо себе, адже забуваємо важливу істину. Шлях Ісуса - це шлях болю, смутку і туги. Ісус багато страждав за своє життя ще до арешту і покарання. Ще дитиною він випробував, що таке втеча в Єгипет в страху за власне життя. Він побачив смерть свого вітчима Йосипа. Він плакав при смерті свого друга Лазаря. Він тужив над сліпотою жителів Ізраїлю. Він до крові страждав в Гефсиманськім саду. Висячи на хресті, він волав словами свого предка Давида: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?»

Але Ісус говорив нам, що так має статися. В Івановім описі останньої промови Ісуса йдеться про те, що Бог відсіче гілки, які не приносять виноградного плоду (Івана 15: 1-17) Відсікання - це боляче. Якщо від вашого життя відірвуть неабияку частину - це не дуже приємно. Немає нічого радісного в тому, як у вашу плоть врізається ніж. Але, як знає Істинний Виноградар, без обрізання немає життя.

Ось шлях Ісуса - шлях Божої любові і благодаті. Бог очищає нас через біль. Учні зрозуміли це і стали писати про це церквам. Яків говорив, щоб ми вважали всякі суди справжньою радістю, бо врешті-решт вони роблять нас витривалішими і сильнішими. Петро говорив, що страждання очищають наші серця, подібно як вогонь очищає золото. А Павло, говорячи про болісний процес роботи під переслідуванням і під тиском упередженості, досягнув вищої точки всього процесу одним словом - надією.

Нарешті субота закінчилася. У неділю учні зустрілися з реальністю, глибшою за печаль. Вони знайшли надію. Ісус пройшов крізь біль і печаль і, ожилий, вийшов з іншого кінця. Суботи приходять. Можете бути впевнені. Вони приходять і будуть болючими. Вірогідно, вони триватимуть один день, а може і дванадцять місяців. Коли вони прийдуть, пам'ятайте: без суботи не буває неділі. Любов Ісуса - наша надія сьогодні і назавжди. Ми будемо сумувати, але можемо сумувати з надією.