Вiд Матвiя 18:1-35
Вiд Матвiя 18:1-35 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Саме тоді учні підійшли до Ісуса і спитали: «Хто є найвеличнішим у Царстві Божому?» Тоді Він покликав до Себе дитину, поставив перед ними й мовив: «Істинно кажу вам, поки ви не змінитесь і не станете мов діти серцем своїм, то ніколи не ввійдете до Царства Небесного. Отже, хто буде покірливим, подібно до цієї малої дитини, той стане найвеличнішим у Царстві Небеснім. Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене». «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в глибокому морі. Горе світу цьому від каменів спотикання, бо вони завжди існуватимуть, та горе тому, через кого вони з’являються. Якщо рука твоя чи нога примушує тебе на гріх, відітни її і викинь геть. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки та ноги, та потрапити у пекло незгасне. Якщо твоє око спричиняє спотикання, виколи його та викинь геть, бо краще ввійти у вічне життя з одним оком, ніж, маючи обидва, бути кинутим до пекельного вогню». «Глядіть, не ставтеся зверхньо до жодного з цих малих дітей, бо кажу Я вам, що їхні Ангели-охоронці на Небі завжди перебувають із Батьком Моїм Небесним. [Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загублених]. Як ви думаєте, коли хтось із вас має сто овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить він оті дев’яносто дев’ять на схилі гори й чи не піде шукати її? Істинно кажу вам: коли він знайде її, то буде їй радий більше, ніж тим дев’яноста дев’ятьом, що не заблукали. Так само й Отець ваш Небесний не хоче, щоб хтось із малих отих дітей заблукав». «Якщо брат твій має гріх проти тебе, іди й покажи йому помилку наодинці. Якщо він тебе послухає, то ти повернув собі брата. Якщо ж ні, то візьми ще одного або двох свідків із собою, щоб кожне зауваження було підтверджене устами ще двох або трьох свідків. Якщо ж він відмовиться вислухати, розкажи про все церкві. Якщо ж він і церкву не послухає, то стався до нього як до безбожника чи збирача податків. Істинно кажу вам: коли ви судитиме на землі, те буде судом Божим, а коли ви обіцятиме прощення тут на землі, то буде прощення від Господа. І ще істинно кажу вам: якщо двоє з вас тут на землі погодяться про щось і молитимуться про це, хоч би що то було, воно буде здійснене для них Отцем Моїм Небесним. Бо там, де двоє чи троє збираються разом в ім’я Моє, Я теж буду серед них». Тоді Петро підійшов до Ісуса й сказав: «Господи, скільки разів я маю прощати свого брата, коли він грішить проти мене, може, сім разів?» Ісус йому відповів: «Кажу тобі, що не лише сім разів. Ти мусиш прощати його навіть коли він согрішить проти тебе сімдесят сім разів! Отже, Царство Небесне подібне до царя, який вирішив упорядкувати рахунки зі своїми слугами. І як тільки він почав це робити, привели до нього боржника, який був винен десять тисяч талантів. Оскільки той не мав, чим сплатити борг, цар наказав продати його разом з жінкою, дітьми та майном, що той мав, аби повернути гроші. Тоді слуга впав на коліна і почав благати: „Зажди трохи і, клянуся, я поверну все!” І змилосердився цар, простив той борг і відпустив його. Коли слуга пішов, то знайшов одного зі своїх побратимів, який був винен йому сто динарів, схопив того за горло і сказав: „Поверни все, що винен мені!” Той упав на коліна й почав благати: „Зажди трохи, і я поверну все!” Але перший слуга відмовив, пішов і кинув його за грати на весь час, аж доки не сплатить борг. Коли інші слуги побачили, що сталося, то дуже обурились і пішли розповіли про все хазяїну. Цар покликав того слугу й мовив до нього: „Ти — негідний рабе! Я простив тобі весь твій борг, бо ти благав мене! То хіба ти не мусив так само виявити милосердя до свого побратима, як я це зробив?” І, розгнівавшись, він звелів покарати слугу і тримати у в’язниці, аж доки той не сплатить усе вповні. Ось як Мій Отець Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас від усього серця не простить брата чи сестру свою».
Вiд Матвiя 18:1-35 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
У той час учні підійшли до Ісуса і сказали: А хто найбільший у Царстві Небесному? Ісус, покликавши дитину, поставив її посеред них і сказав: Істинно вам кажу: якщо не навернетесь і не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Тому, хто смирить себе, як ця дитина, той і найбільший у Царстві Небесному. І хто прийме одну таку дитину в Моє ім’я, той приймає Мене. А хто спокусить одного з цих малих, які вірують у Мене, тому було б краще, щоб йому повісили на шию велике жорно і втопили в глибині морській. Горе світові від спокус! Бо необхідно, щоб спокуси прийшли, але горе тій людині, через яку спокуса приходить. Якщо твоя рука чи твоя нога спокушає тебе, відрубай їх і кинь від себе. Краще тобі ввійти в життя кульгавим чи калікою, ніж з обома руками чи обома ногами бути вкинутим у вічний вогонь. І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його і кинь від себе. Краще тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкинутим у геєну вогненну. Дивіться, не зневажте жодного з цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небесах завжди бачать лице Мого Небесного Отця. Бо Син Людський прийшов спасти загибле. Як ви думаєте? Якщо в якоїсь людини є сто овець і одна з них заблукає, то чи не залишить вона дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблукалої? І якщо трапиться знайти її, то істинно вам кажу, що радіє про неї більше, ніж про дев’яносто дев’ять незаблукалих. Так немає волі вашого Небесного Отця, щоб загинув один із цих малих. Якщо твій брат згрішить проти тебе, піди й докори йому один на один. Якщо він послухає тебе, то ти придбав свого брата. Якщо ж він не послухає, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб усяка справа вирішувалася за свідченням двох чи трьох свідків. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, то нехай буде він для тебе як язичник і митник. Істинно вам кажу: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. Іще кажу вам: якщо двоє з вас погодяться на землі просити про будь-яку справу, то вона буде їм від Мого Небесного Отця. Бо де двоє чи троє зібрані в Моє ім’я, там і Я посеред них. Тоді підійшов до Нього Петро і сказав: Господи, скільки разів мій брат буде грішити проти мене і я буду прощати йому? До семи разів? Ісус каже йому: Не кажу тобі «до семи разів», а «до сімдесяти разів по сім». Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів здійснити розрахунки зі своїми слугами. І коли він почав здійснювати розрахунки, привели до нього одного, який був винен йому десять тисяч талантів. І оскільки той не міг заплатити, то його господар наказав продати його, і його дружину, і дітей, і все, що він мав, і заплатити. Тоді той раб упав і, вклоняючись йому, сказав: Господарю, потерпи мені, і я все заплачу тобі. Господар, зжалившись над тим рабом, відпустив його і простив йому борг. А той раб, вийшовши, зустрів одного зі своїх співрабів, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, став душити, кажучи: Заплати мені те, що винен. Тоді його співраб упав йому в ноги і, благаючи його, сказав: Потерпи мені, і я все заплачу тобі. Та він не схотів, а пішов і посадив його у в’язницю, доки той не віддасть борг. Його співраби, побачивши, що сталося, дуже засмутились і прийшли й розповіли своєму господарю про все, що сталося. Тоді його господар покликав його і каже йому: Злий рабе! Я простив тобі увесь той борг, бо ти ублагав мене. То чи не слід було й тобі змилуватися над своїм співрабом, як і я змилувався над тобою? І, розгнівавшись, його господар віддав його мучителям, доки той не віддасть йому весь борг. Так і Мій Небесний Отець зробить з вами, якщо ви не простите від свого серця кожен своєму брату його провин.
Вiд Матвiя 18:1-35 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? Він же дитину покликав, і поставив її серед них, та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині... Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих. Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них. Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його, аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.
Вiд Матвiя 18:1-35 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному? [Ісус] покликав дитину, поставив її серед них і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному. Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає. А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині. Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять. Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну. Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця. [Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло]. Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої? І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали. Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих. Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник. Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного. Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них! Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів? Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами. Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів. А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг. Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам. І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен! А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам. Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг. Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося. Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою? І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг. Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів].
Вiд Матвiя 18:1-35 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне. Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській. Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло. Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної? І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати. Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг. Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене; чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував? І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.