МАТВІЯ 26
26
Ісус нагадує про Свою смерть
1 #
Мт. 7:28; 5 М. 31:1. Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
2 #
Мр. 14:1; Лк. 22:1. #
Мт. 16:21. Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Змова вбити Ісуса
3 #
Мт. 21:23, 26:57; Лк. 3:2; Ів. 11:49, 18:13; Дії 4:6. Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа
4 #
Ів. 11:53. і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
5Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Дорогоцінне миро для Ісуса
6 #
Мр. 14:3–9; Ів. 12:1–8; Лк. 7:36–50. І ось, коли Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого,
7до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
8Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
9Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
10 #
Мт. 22:18; Лк. 11:7. Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
11 #
5 М. 15:11; Мт. 9:15. бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
12Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
13 #
Мт. 28:19. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися ця Євангелія в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї.
Юда погоджується видати Ісуса
14 #
Мр. 14:10; Лк. 22:3–6. #
Ів. 11:57. Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
15 #
Мт. 27:3,9; Зах. 11:12. і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
16І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Вечеря Господня
17 #
Мр. 14:12–17; Лк. 22:7–14. #
2 М. 12:14–20. Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
18 #
Мт. 21:2. Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
19Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
21 #
Мр. 14:18–21; Лк. 22:21–23; Ів. 13:21–26. і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
22Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
23А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, – Мене видасть.
24 #
Мт. 18:7. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
25Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
26 #
Мр. 14:22–25; Лк. 22:15–20; 1 Кор. 11:23–25. #
Мр. 14:22; 1 Кор. 10:16. Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це – тіло Моє.
27Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 #
2 М. 24:8; Зах. 9:11; Єр. 31:31; Євр. 7:22; Іс. 53:12; Єр. 31:34. бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 #
Дії 10:41. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Ісус говорить про відречення учнів
30 #
Мр. 14:26; Лк. 22:39; Ів. 18:1; Пс. 112—117. Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31 #
Мр. 14:27–31; Лк. 22:31–34. #
Мт. 11:6; Зах. 13:7; Мт. 9:36; Ів. 16:32. Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці отари.
32 #
Мт. 28:7. А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33 #
Ів. 13:36–38. У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
34 #
Мт. 26:75. Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
35Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Ісусова молитва в Гетсиманії
36 #
Мр. 14:32–42; Лк. 22:40–46. #
Ів. 18:1. Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
37 #
Мт. 17:1, 4:21; Євр. 5:7. І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38 #
Пс. 41:6,12, 42:5; Йона 4:9; Ів. 12:27. Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
39 #
Мт. 20:22; Іс. 51:17,22; Ів. 18:11, 6:38. І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40 #
Мт. 25:5. Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41 #
1 Пет. 5:8, 4:7; Еф. 6:18; Мт. 6:13; Євр. 2:18, 4:15. Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42 #
Мт. 6:10; Дії 21:14. Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
43 #
Лк. 9:32. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
44 #
2 Кор. 12:8. Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
45 #
2 Сам. 24:14. Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46 #
Ів. 14:31. Встаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Юдина зрада
47 #
Мр. 14:43–50; Лк. 22:47–53; Ів. 18:3–11. #
Мт. 21:23. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
48 #
2 Сам. 20:8. А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
49 #
Мт. 27:29, 28:9. Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій#26:49 Радій – звичне привітання в греків; відповідає євр. шалом., Учителю! – та й поцілував Його.
50 #
Ів. 18:12. Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
51 #
Ів. 18:26. І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
52 #
1 М. 9:6; Об. 13:10. Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
53 #
Пс. 90:11; Євр. 12:22; Ів. 18:36. Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
54 #
Дан. 2:28,45. Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
55 #
Лк. 19:47. В той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
56 #
Мт. 26:31; Ів. 16:32. Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Суд у первосвященика Каяфи
57 #
Мр. 14:53–65; Лк. 22:54,63–71; Ів. 18:13–24. #
Мт. 26:3. Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 #
Мт. 26:69. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 #
Пс. 26:12. А первосвященики [та старші] і весь синедріон#26:59 Синедріон – вищий урядовий і судовий орган юдеїв. шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
60 #
Ів. 8:17. але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
61 #
Мт. 27:40; Ів. 2:19–21; Дії 6:14. і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
62Первосвященик встав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
63 #
Мт. 27:14; Мр. 5:7; Мт. 16:16. Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос – Син Божий?
64 #
Мт. 27:11; Дан. 7:13; Пс. 109:1; Мт. 24:30, 22:44; Мр. 16:19; Дії 7:55; Єз. 1:26. Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
65 #
3 М. 10:6, 21:10; Дії 14:14; Мт. 9:3. Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
66 #
Ів. 19:7; 3 М. 24:16. Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Знущання над Ісусом
67 #
Мт. 27:30; Іс. 50:6; Міх. 4:14. Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
68і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро тричі відрікається від Ісуса
69 #
Мр. 14:66–72; Лк. 22:56–62; Ів. 18:25–27. #
Мт. 26:58; Дії 4:13. Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
70Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
71Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
72І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
73Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
74Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
75 #
Мт. 26:34; Іс. 22:4. Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Поточний вибір:
МАТВІЯ 26: CUV
Позначайте
Копіювати
Порівняти
Поділитись
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)
