Книга Приказок 8:22-36

Господь мене першою створив, за наміром Своїм, я виплекана так давно, задовго до всього. З’явилась я в часи далекі, ще до народження землі. Я роджена, як не було ще хвиль морських, ще не було струмків бурхливих, ще гори на свої місця не стали, я народилася, як пагорбів ще не було, коли Він не створив іще ні суші, ні полів, тоді ще порошинки жодної не існувало. Я вже була, коли Він небеса на місце ставив, коли окреслив обрій на поверхні океану, коли Він укріпив на небесах хмарини і ринули фонтани із безодні океану. Це сталося, коли Бог морю межі встановив, щоб хвилі берега трималися, коли намітив Він землі основи. Була я майстром поряд з Ним, я насолодою Його була щодня, завжди я жартувала з Ним. Знайти відраду можу в світі, створеному Ним, і радощі мої — з людськими синами. Тепер ж, діти, слухайтесь мене: хто йде моїм шляхом, той матиме талан. Прислухайтеся до напучувань і помудрішайте, не відкидайте настанов моїх. Тому, хто слухає мене, біля дверей моїх пильнує денно, чекає сторожко біля дверей, тому всміхнеться доля. Хто мене знайде, той життя знайде, того благословить Господь. А хто мене не відшукає, життя своє погубить. Всі, хто ненавидить мене, шукають смерті».