Від Іоана 5
UMT
5
Зцілення хворого в купальні
1Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму. 2Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда#5:2 Вифезда Купальня, яка знаходилася на північ від храму Господнього у Єрусалимі. і мала п’ять критих галерей з колонами. 3У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати]#5:3 У деяких древньогрецьких рукописах цього речення немає.. 4[І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав]#5:4 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає..
5І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. 6Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». 8Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». 9І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
10Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» 11Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». 12Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» 13Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
14Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. 15І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. 16Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
17Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». 18Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Ісус — Син Божий
19І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить. 20Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся. 21Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
22-23Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його. 24Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
25Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя. 26Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу. 27Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський.
28Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського. 29Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
30Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав».
Ісус продовжує розмову з юдеями
31«Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили. 32Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу.
33Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда. 34Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння. 35Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час. 36Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.
37-38Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.
39Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене! 40Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя. 41Я не приймаю похвали від людей. 42Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму. 43Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете! 44Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?
45-46Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене. 47Але якщо ви не вірите в те, що він писав, то як же ви повірите словам Моїм?»