Від Іоана 1:5-25

Світло сяє в пітьмі, й темрява не здолала світла. Був собі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан. Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього. Сам він не був Світлом, а прийшов, щоб свідчити про Нього, про справжнє Світло, Яке приходить у світ і світить кожній людині. Слово вже було в світі, і світ через Нього почався, та світ не впізнав Його. Він прийшов у світ, що належав Йому, та Його власний народ не прийняв Його. Але всім тим, хто прийняв Його й повірив у Нього, Він дав право стати дітьми Божими. Вони не народжуються, як немовлята, за бажанням чи волею батьків їхніх. Вони народжуються від Бога. І Слово стало Людиною й оселилося серед нас. Ми побачили Його Божественну Велич, Велич Єдиного Сина Отця Свого. Він був сповнений благодаті і правди. Іоан свідчить про Нього, проголошуючи: «Це саме Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде за мною — величніший за мене, бо Він був і до мене”. Від повноти Його правди й благодаті ми приймали одну благодать за іншою, бо Закон був нам даний через Мойсея, але благодать і правда прийшли через Христа. Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, Який і є Богом, Той, Хто найближчий до Отця, Він показав нам, який Бог є». Коли юдейські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос». «То хто ж ти такий? — Спитали вони, — Ілля?» «Ні», — відповів він. «Може, пророк?» Він знову відповів: «Ні». Тоді вони мовили до нього: «Скажи нам, хто ти, щоб ми могли розповісти тим, хто нас послав сюди. Що ти скажеш про себе?» Іоан сказав словами пророка Ісаї: «Я голос Того, хто гукає в пустелі: „Зробіть прямим шлях для Господа”». Цих людей, які розпитували Іоана, послали фарисеї. Тож вони знову запитали його: «Якщо ти не Христос, не Ілля, не пророк, то чому ти хрестиш людей?»