Перше Послання до Коринтян 13
13
Любов — найкращий дар
1Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. 2Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я — ніщо. 3Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.
4Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. 5Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. 6Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. 7Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.
8Дар пророцтва, дар мов, дар знання — усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. 9Бо знання й пророцтва наші — недосконалі. 10Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.
11Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.
12Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання — часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.
13Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них — любов.
Поточний вибір:
Перше Послання до Коринтян 13: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International