Приповiстi 8
8
1Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос? 2Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях; 3Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері: 4Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос! 5Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму! 6Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають. 7Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм. 8Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани. 9Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули. 10Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире; 11Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь. 12Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання. 13Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні. 14В мене рада й правда, я - розум, у мене сила. 15Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість; 16Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї. 17Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене. 18І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість; 19Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла. 20Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками, 21Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю. 22Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків; 23Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї. 24Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали. 25Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали; 26Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний. 27Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї, 28Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної), 29Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, - 30Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, 31Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські. 32Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує. 33Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї. 34Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене! 35Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа; 36Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.
Поточний вибір:
Приповiстi 8: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть