Марко 14
14
1Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. 2Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї. 3А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. 4Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? 5Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй. 6Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї. 7Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. 8Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє. 9Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 10А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. 11Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. 12І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? 13І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним, 14і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? 15І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. 16І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. 17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма. 18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. 19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я? 20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. 21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 22Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє. 23І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї. 24І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. 25Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. 26І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 27І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї. 28Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. 29Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я. 30І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. 31Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали. 32І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь. 33І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; 34і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте. 35І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. 36І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти. 37І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? 38Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне. 39І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. 40І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. 41І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам. 42Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся. 43І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. 44Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно. 45І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його. 46Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. 47Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо. 48І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене? 49Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. 50І, покинувши Його, всї повтїкали. 51А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни); 52він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них. 53І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. 54А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття. 55Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. 56Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. 57І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: 58Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую. 59Та й так не сходились сьвідчення їх. 60І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? 61Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? 62Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних. 63Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? 64Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти. 65І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. 66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських, 67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? 68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. 69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них. 70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. 71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. 72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Поточний вибір:
Марко 14: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть