Oblíbené biblické verše z Луки 17

Sdílet

І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.

І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.

Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.

Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.

У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?

А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.

Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.

А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять; йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.

І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина: їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.