Коли відчай стає молитвою

Коли біль уже випав на вашу долю, трохи мужності допоможе більше, ніж багато знань; трохи людської симпатії допоможе більше, ніж багато мужності; а навіть найменша крапля любові до Бога — краще за все перелічене. Льюїс

Сьогодні ми поговоримо про біль, і в цьому нам допоможе одна з найтрагічніших книг Біблії. Трагізм цих пісень відчувається в кожному вірші, тому не важко здогадатися, що мова йде про книгу Плач Єремії.

Ми розглянемо, як наше серце здатне відчувати й задавати питання, на які часом неможливо знайти відповіді просто гортаючи сторінки життя. Сьогодення не менш трагічне в наших очах, і хоча мені хотілося б звернутися до історичного контексту того часу, ми залишимо це для іншої розмови. А зараз давайте заглибимося в сам текст.

Відкриємо третій розділ книги Плач Єремії. Тут автор буквально плаче, виливаючи свій біль через те, що відбувається навколо.

«Сказав я до свого серця: “Я будь-яку надію на розраду втратив. Забув я вже, що таке добро. Сказав собі: “Залишили мене і міць моя, й на Господа надія”».
Плач Єремії 3:17-18

Єремія веде внутрішній діалог зі своєю душею. Він визнає щось важливе перед Богом. Зверніть увагу, як часто в тексті йдеться про душу — це слово буквально означає ознаку життя. Ми можемо читати це як розмову Єремії зі своїм життям: «Душа моя всі мої турботи пам’ятає, душа моя схилилася додолу».

Здавалося б, це повний відчай. Але що ми бачимо далі?

«Та серце пригадає все це знову і знову розбурхає надію...».
Плач Єремії 3:21

Єремія нагадує собі про Божу милість і відновлює свою надію:

«Бо ласка Господа безмежна, бо Його милосердя невичерпне. Вони оновлюються щоранку, адже велика праведність Твоя. Душа моя говорить: “Господь — мій Бог”, тому надію покладаю я на Нього. Господь благий до тих, хто сподівається на Нього, той до душі Йому, хто Його прагне».
Плач Єремії 3:21-25

Дві важливі думки, які варто підкреслити сьогодні:

1. Часи відчаю трапляються. Бувають моменти, коли жага до життя зникає. Але ми, як Божі творіння, наділені пам’яттю. Ми можемо будувати свою віру не на емоціях, а на твердих обітницях нашого Бога. Нам важливо нагадувати собі, хто ми є, а хто Він.
2. Ведіть діалоги зі своїм життям. Зупиняйтеся, щоб поговорити зі своєю душею. Це допоможе вам усвідомити, на чому будується ваша віра.

З любовю до вас, ваша Жанна @jane.igraeva