Пiсня над пiснями 8:1-14
Пiсня над пiснями 8:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хотіла я, щоб був ти моїм братом, отим, що груди матері моєї сосав! Тоді б на вулиці поцілувала, і не ганьбив мене б за те ніхто. Я повела б тебе в матусину оселю, в якій зростила матінка мене. Я налила б тобі вина з ґранату, мого солодкого і пряного вина. Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене. Дочки Єрусалима, покляніться, що не будете будить кохання, допоки не запрагну я його. Хто це з пустелі йде, опершись на руку любого свого? Під яблунею я тебе збудила, де в муках тебе мати повивала, де та, котра дала тобі життя, колись звивалась від тяжких пологів. Ти поклади мене печаткою на серце, печаттю на правицю поклади. Адже любов не меншу силу має, ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол. Кохання іскра викреса вогонь, народжує незгасний Божий пломінь. Ніяким повеням не загасить любов, не затопить її ніяким рікам. Хто всі багатства за любов віддасть, зневажений і висміяний буде. Ми маємо сестру молодшу у неї й груди ще не відросли. Що ж зробим ми для нашої сестрички коли настане час, і старости прийдуть? Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї зведем, щоб захистить. Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою закриємо і зміцнимо її. Так, я стіна, а груди мої — вежі, що випинаються поверх стіни. В його очах — я миру джерело. Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник. В оренду він віддав робітникам його, і кожен мав господарю принести по тисячі монет із срібла за врожай. Я б радше сам свій виноградник доглядав. Соломоне, бери тисячу собі, але дві сотні шекелів підуть до тих, хто доглядатиме твій виноградник. О ти, яка живе в садах, яка із друзями веде розмову, дозволь мені почути голос твій. Спіши, коханий мій, будь мов газель, мов олень молодий, що вільно походжає по солодко-духмяних горах.
Пiсня над пiснями 8:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би! Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх! Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!... Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби! Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька! Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!... Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх... Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить... Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла. Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні! О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені! Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!
Пiсня над пiснями 8:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
О, якби ти, мій коханий, був тим, хто ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе ззовні, я цілувала б тебе, і ніхто не зневажав би мене. Обійму тебе, введу тебе в дім моєї матері й до покою тієї, яка мене зачала. Напою тебе вином з ароматними травами, із соку моїх гранатових яблук. Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме. Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає. Хто вона, котра виходить у білому, опираючись на свого коханого? Я тебе розбудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, яка тебе породила. Поклади мене, як печать на твоєму серці, як печать на твоєму плечі. Адже любов сильна, як смерть, ревнощі тверді, як ад, її іскри — вогняні іскри — її полум’я. Велика вода не зможе загасити любові, і ріки її не затоплять. Якщо хтось віддаватиме все своє майно за любов, ним тільки погордують! Наша сестра маленька і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, коли тільки заговорять про неї? Була б вона стіною, то збудували б на ній срібні башти, а була б вона брамами, то розписали б на ній кедрові дошки. Я — мур, і мої груди, немов башти. Я була в його очах, як та, котра знаходить мир. У Соломона у Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожам, кожний мав принести з його плоду тисячу срібних. Мій виноградник, саме мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, які стережуть його плід. Ти сидиш в садах, і приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути. Біжи, мій коханий, і уподібнися до сарни чи молодого оленя на горах ароматів!
Пiсня над пiснями 8:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено. Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних. Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає. Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо! Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя. Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче. Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно. Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї? Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини. О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою. У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних. А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його. Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його. Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних!