До римлян 4:2-12 - Порівняти всі переклади

Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов’язку. А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом. Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність». Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток. Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність. Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки: «Блаженні ті, чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені. Блаженний той, кому Господь гріхи не зарахує». Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність». Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання. Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм). Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.

Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність! Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне. А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність. Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл: Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи. Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха! Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність. Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання! А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність; щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.

Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом. Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність. Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу. Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність. Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню. І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність, і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

Бо якщо Авраам виправдався ділами, то йому є чим хвалитися, але не перед Богом. Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богу, і це зарахувалося йому за праведність. Тому, хто працює, платня нараховується не з милості, а з обов’язку; а тому, хто не працює, а вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується за праведність. Так і Давид говорить про блаженство людини, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл: Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті; блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха. А це блаженство лише для обрізаних чи й для необрізаних? Ми кажемо, що Аврааму віра зарахувалася за праведність. Як же зарахувалася? Після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання. І знак обрізання він отримав як печать праведності від віри, яку мав ще до обрізання, щоб бути йому батьком усіх, що вірують без обрізання, щоб і їм зарахувалася праведність, і батьком обрізаних, які не тільки обрізані, а й ходять по слідах віри нашого отця Авраама, яку він мав ще до обрізання.