Псалми 73:1-28
Псалми 73:1-28 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Бог добрий до Ізраїля насправді, до всіх, у кого чисте серце. Я ж, навпаки, спіткнувся майже і майже на слизьку путь гріха ступив. Побачивши везіння нечестивих, позаздрив я талану гордовитих. У тих людей нічого не болить, тіла у них вгодовані й могутні. У них немає клопотів звичайних, ніщо їм не пече, як іншим. Немов коштовності довкола шиї їхня пиха. Вже й очі повилазили від сала, і дурість переповнює серця. Вони збиткуються з людей, підступні задуми снують, й замишляють завдати шкоди іншим. Уявляють вони себе богами, й гадають, що царі вони на цій землі. А Божі люди горнуться до них, виконують усе, що ті їм кажуть. І кажуть: «Як те знає Бог? Чи відає про те Всевишній?» Поглянь, які вони лихі, але багатство множать без упину. Тоді навіщо мені серце очищати, пощо мені тримати руки в чистоті? Чому я змушений весь час страждати, за що я страждаю щоранку? Однак якби я виголосив ці думки, то я б напевне зрадив Твій народ. Хоч як я намагався все збагнути, але непросто розуміння досягнути, аж поки я у храм Твій не ввійшов, і лиш тоді почав я розуміти. Ти їх загнав на слизьке, Ти змусив їх упасти і розбитися. Кінець захопить їх зненацька, обсядуть біди, й пропадуть вони. Вони мов сни, які насняться, а як прокинешся, то знехтуєш ти їх. Я був дурний, немов той бик, коли на Тебе злився й сумував. Та серце кров’ю обливається моє, коли подумаю про долю грішників сліпих. Я назавжди залишився з Тобою, за руку Ти мене тримаєш. Ведеш мене в житті, порадою вітаєш, а потім і до слави приведеш. Хто ще для мене є на небі? Хто ще мені потрібен на землі? Можливо, заслабнуть плоть моя і дух, та Бог — то скеля мого серця, то моя доля навіки. Хто Бога кине, той піде у забуття, Ти вигубиш усіх зрадливих. А я лишився з Богом! Як це добре! Для мене Господь Бог — притулок, де сповіщатиму усім я про діла Твої.
Псалми 73:1-28 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем! А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої. Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних. . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване. Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде. Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх. Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами. Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують. Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю. Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком. А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього? Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва. Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї, Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару. Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх. І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця. Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх. На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль. Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування. Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх. Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене, То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою. Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку. Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу. Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї. Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки. Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе. Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.