Вiд Марка 5:21-43
Вiд Марка 5:21-43 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього. Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася». Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його. Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше. Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща. Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю». Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її. Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?» І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусібіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”» Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив. Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду. Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби». Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги: «Не бійся. Тільки вір». Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата. Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння. Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить». Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча. Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!» — що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!» Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом. Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.
Вiд Марка 5:21-43 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли Ісус переплив човном назад на той бік, зібралося до Нього багато народу (а Він був біля моря). І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає Йому в ноги, і сильно благає Його: Моя донечка при смерті. Якби Ти прийшов і поклав на неї руки, щоб вона одужала й жила! І Iсус пішов з ним. А за Ним ішло багато народу й тіснило Його. І ось одна жінка, у якої дванадцять років була кровотеча і яка чимало настраждалася від багатьох лікарів, витратила все, що мала, і їй стало не краще, а навпаки гірше, почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі й доторкнулася до Його одягу (бо казала в собі: Якщо тільки доторкнуся до Його одягу — одужаю), і в неї відразу висохло джерело крові, і вона відчула в тілі, що одужала від цієї недуги. Ісус, відразу відчувши в Собі, що з Нього вийшла сила, обернувся в натовпі й сказав: Хто доторкнувся до Мого одягу? Його учні сказали Йому: Ти ж бачиш, що Тебе тіснить народ, і кажеш: Хто доторкнувся до Мене? А Він дивився навколо, щоб побачити ту, яка це зробила. Жінка, знаючи, що сталося з нею, зі страхом і тремтінням підійшла, упала перед Ним і розказала Йому всю правду. Та Він сказав їй: Дочко, твоя віра уздоровила тебе. Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги. Ще Він говорив, як приходять від начальника синагоги і кажуть: Твоя дочка померла. Навіщо ще турбувати Учителя? Та Ісус, почувши сказані слова, відразу сказав начальнику синагоги: Не бійся, тільки вір. І не дозволив нікому піти з Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. Приходить Він у дім начальника синагоги і бачить сум’яття і тих, що сильно плакали й голосили. І, увійшовши, сказав їм: Що за сум’яття і чому ви плачете? Дівчинка не померла, а спить. І вони сміялися з Нього. А Він, виславши всіх, узяв з Собою батька і матір дівчинки і тих, що були з Ним, і ввійшов туди, де лежала дівчинка. І, взявши дівчинку за руку, сказав їй: Таліфа, кумі! (що в перекладі означає: Дівчинко, кажу тобі: Устань!). І дівчинка відразу встала і почала ходити (бо їй було дванадцять років). І всі були надзвичайно вражені. І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не дізнався, і сказав, щоб дали їй їсти.
Вiд Марка 5:21-43 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем. І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!... І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його... Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги! І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі? І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла... А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги! Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?... А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!... А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
Вiд Марка 5:21-43 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила! І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, — почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю! І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби. Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу? А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене? І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги. Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя? Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір! І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить! І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань! І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Вiд Марка 5:21-43 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него. Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало, почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги. І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало. І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань. І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.