Вiд Матвiя 26:47-75 - Compare All Versions

Поділитись

І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його. І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? Але як має збутись Писання, що так статися мусить? Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви. Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали... А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє, і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе? Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий? Промовляє до нього Ісус: Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти! Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били, і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?... А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином! А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш... А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином! І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!... Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї... І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...

Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики та старійшини. Юда пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його». Тож він підійшов до Ісуса й, мовивши: «Вітаю Тебе, Вчителю», — поцілував Його. Ісус сказав йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту. Та один із тих, хто був з Ісусом, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо. Але Ісус сказав йому: «Вклади меча свого назад до піхов, бо той, хто береться за меч, від меча й загине. Напевно відомо тобі, що Я можу попросити Отця Мого, і Він одразу дасть Мені хоч цілих дванадцять легіонів Ангелів. Та якщо Я так зроблю, то не збудеться тоді те, що було написане у Святому Писанні». Потім Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями. Я ж щодня сидів з вами у храмі навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося написане пророками». Тоді всі учні залишили Його і повтікали геть. Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика Каяфи, у якого зібралися книжники та старійшини. А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика. Увійшовши до подвір’я, він сів разом зі слугами, щоб побачити, що станеться надалі з Ісусом. Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть. Та нічого в них не вийшло, хоча лжесвідків було чимало. Під кінець прийшли ще двоє і сказали: «Ось Його слова: „Я можу зруйнувати цей храм Божий і знов відбудувати його за три дні”». І тоді встав первосвященик і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?» Та Ісус мовчав. Первосвященик наполягав: «Заклинаю Тебе владою Господа Живого, правду скажи нам, чи Христос Ти, Син Божий?» І відповів Йому Ісус: «Так, це Я. Та ось вам Мої слова: в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Господа Всевишнього. І наближатиметься Він в хмарах небесних». Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба! Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього! Що скажете на це?» І всі разом гукнули: «Він винен і заслуговує на смерть!» Деякі з людей почали плювати Ісусу в обличчя й бити Його кулаками. Інші били Його по щоках, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк, Христосе, назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тим часом, Коли Петро сидів на подвір’ї, до нього підійшла одна з служниць первосвященика й сказала: «Ти також був з Ісусом Ґалилеянином». Та Петро заперечував, мовивши перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та коли ж він підійшов до воріт, його помітила інша жінка й гукнула до всіх: «Цей чоловік був з Ісусом Назаретянином!» І знову Петро заперечив цьому: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!» Але негайно люди, які стояли осторонь підійшли до нього і мовили: «Безперечно, ти один із них, адже твоя вимова виказує тебе». Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка!» І тієї ж миті проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». Тоді він пішов геть, гірко ридаючи.

Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його! Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій, Учителю! — та й поцілував Його. Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його. І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? Як же тоді збудуться Писання, що так має статися? У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене. Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли. Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться. А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати. Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий? Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних! Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти! Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив? Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш! Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином! І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини! Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє! Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень. Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських. Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його. Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів? Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись? Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали. Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались. Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити, і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки, говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її. І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують? Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш. Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

Ще Він говорив, як прийшов Іуда, один із Дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами й киями від первосвященників і старійшин народу. А Його зрадник дав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, той і Він; схопіть Його. І, відразу підійшовши до Ісуса, сказав: Вітаю, Равві! — і поцілував Його. Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки і схопили Його. І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув свій меч, і вдарив раба первосвященника, і відтяв йому вухо. Тоді Ісус каже йому: Поклади свій меч у його місце, бо всі, що візьмуть меч, від меча й загинуть. Чи ти думаєш, що Я не можу зараз попросити Свого Отця, і Він дасть Мені більше, ніж дванадцять легіонів ангелів? Як тоді збудеться Писання, що так має статися? У той час Ісус сказав народу: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене. Щодня Я сидів з вами в Храмі й навчав, і ви не хапали Мене. А це все сталося для того, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні залишили Його і втекли. А ті, що схопили Ісуса, повели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники й старійшини. Петро ж ішов за Ним здаля до палацу первосвященника і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець. Первосвященники ж, і старійшини, і весь Синедріон шукали проти Ісуса лжесвідчення, щоб видати Його на смерть, та не знайшли. І хоча виходило багато лжесвідків, нічого не знайшли. Нарешті вийшли два лжесвідки і сказали: Він казав: Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його. Тоді первосвященник став і сказав Йому: Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе? Та Ісус мовчав. Первосвященник, заговоривши, сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом: скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? Ісус каже йому: Ти сам сказав. Проте кажу вам: віднині побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч Сили і йтиме на хмарах небесних. Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось ви щойно чули Його богохульство. Що ви думаєте? Вони ж сказали у відповідь: Він підлягає смерті. Тоді вони стали плювати Йому в обличчя і бити Його кулаками, а інші били Його по щоках і казали: Проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе. А Петро сидів зовні у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином. Та він зрікся перед усіма, сказавши: Я не знаю, про що ти говориш. Коли він вийшов у ворота, побачила його інша служниця і каже тим, що стояли там: І цей був з Ісусом Назаря´нином. І він знову зрікся із клятвою: Я не знаю цього Чоловіка. Трохи згодом підійшли ті, що стояли поруч, і сказали Петру: Дійсно, і ти один з них, бо й твоя мова видає тебе. Тоді він почав присягатися й клястися: Я не знаю цього Чоловіка. І відразу заспівав півень. І згадав Петро слова, сказані йому Ісусом: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене, — і, вийшовши назовні, гірко заплакав.