Вiд Матвiя 26:1-25
Вiд Матвiя 26:1-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус закінчив говорити, Він звернувся до Своїх учнів: «Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина Людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп’яли на хресті». Тоді головні священики й старійшини зібралися у дворі палацу первосвященика Каяфи, де радилися, як би так влаштувати, щоб схопити і вбити Ісуса у тайні від усіх. При тому вони говорили: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись». Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами й почала лити їх Ісусові на голову. Побачивши це, учні Ісуса розсердилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство? Це мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним». Ісус знав, про що вони говорять, і сказав: «Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене. Адже бідні завжди будуть з вами, а Я — ні. Помазавши запашною олією тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону. Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка». Один з дванадцятьох учнів Ісуса, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Ісуса?» Ті запропонували йому тридцять срібних монет. З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса. Першого дня свята Прісних Хлібів Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?» Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому, що Вчитель каже так: „Час, призначений Мені, наближається. Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями у твоїй оселі”». Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю. Увечері Ісус сидів за столом з дванадцятьма учнями Своїми. І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз знаходиться тут зі Мною, зрадить Мене». Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я, Господи?» Ісус відказав їм: «Той, хто опустив руку в чашу разом зі Мною і зрадить Мене. Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього у Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися». Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, це не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Так, це ти!»
Вiд Матвiя 26:1-25 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли Ісус скінчив говорити всі ці слова, то сказав Своїм учням: Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття. Тоді первосвященники, книжники й старійшини народу зібралися в палаці первосвященника на ім’я Каяфа і змовилися, щоб підступом схопити Ісуса і вбити. Але казали: Тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. Коли ж Ісус був у Віфанії в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алебастровою пляшечкою дорогоцінного мира і вилила Йому на голову, коли Він возлежав. Побачивши це, Його учні обурилися й сказали: Навіщо таке марнотратство? Це миро можна ж було продати за велику ціну і гроші роздати бідним! Та Ісус, зрозумівши це, сказав їм: Чого ви турбуєте жінку? Вона добре діло зробила для Мене. Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете. Бо виливши це миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання. Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила. Тоді один з Дванадцятьох на ім'я Іуда Іскаріот пішов до первосвященників і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж відрахували йому тридцять срібняків. І з того часу він шукав нагоди, щоб видати Його. У перший же день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і сказали Йому: Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти пасху? Він сказав: Ідіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель каже: Мій час близький; у тебе Я здійсню Пасху зі Своїми учнями. Учні зробили, як наказав їм Ісус, і приготували пасху. Коли ж настав вечір, Він возліг із Дванадцятьма. І коли вони їли, Він сказав: Істинно вам кажу, що один із вас зрадить Мене. Вони дуже засмутились, і кожен з них почав говорити Йому: Невже я, Господи? Він сказав у відповідь: Хто вмочить зі Мною руку в миску, той зрадить Мене. Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися. У відповідь Іуда, Його зрадник, сказав: Невже я, Равві? Він каже йому: Ти сам сказав.
Вiд Матвiя 26:1-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття. Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій. Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його. А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
Вiд Матвiя 26:1-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням: Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття. Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити. Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі! І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого, до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову. Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата? Адже це можна було дорого продати і роздати бідним! Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте. Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї. Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху? Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями. Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху. Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями] і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть. Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи? А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися! Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
Вiд Матвiя 26:1-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх: Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.