Вiд Матвiя 22:1-22
Вiд Матвiя 22:1-22 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав: «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина. Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити. Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!” Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ. Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили. Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив. І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому. Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”. Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей. Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав. Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю. Бо багато покликаних, але мало вибраних”». Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?» Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
Вiд Матвiя 22:1-22 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
У відповідь Ісус знову почав говорити до них притчами: Царство Небесне подібне до царя, який влаштував своєму сину весілля. І послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не схотіли прийти. Він знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я приготував свій обід — мої бички й відгодовані телята зарізані, і все готове; приходьте на весілля. Та вони знехтували і пішли, хто на своє поле, а хто на свою торгівлю. А інші, схопивши його рабів, зневажили їх і вбили. Почувши про це, цар розгнівався і послав свої війська, і знищив тих убивць, а їхнє місто спалив. Тоді каже своїм рабам: Весілля готове, а запрошені не були гідні. Тому підіть на головні шляхи і всіх, кого тільки зустрінете, запрошуйте на весілля. І ті раби, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки зустріли — і злих, і добрих; і весілля наповнилося гостями. Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, одягненого не у весільний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. Тоді цар сказав слугам: Зв’яжіть йому руки й ноги, візьміть його і киньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало вибраних. Тоді фарисеї пішли й змовилися, щоб зловити Його на слові. І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, і ті кажуть: Учителю, ми знаємо, що Ти правдивий, і навчаєш шляху Божому по правді, і ні на кого не зважаєш, бо не дивишся на особу людини. Тож скажи нам, як Ти вважаєш: можна платити податок кесарю чи ні? Та Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: Що ви спокушаєте Мене, лицеміри? Покажіть Мені монету, якою платять податок. І вони принесли Йому динарій. Він каже їм: Чиє це зображення й напис? Вони кажуть Йому: Кесаря. Тоді Він каже їм: Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богу. Почувши це, вони здивувались і, залишивши Його, пішли.
Вiд Матвiя 22:1-22 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи: Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного, та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів... Бо багато покликаних, та вибраних мало. Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Вiд Матвiя 22:1-22 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи: Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, який справив весілля своєму синові. Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти. Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля! А вони, знехтувавши, відійшли: один — на своє поле, другий — на свій торг; інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали. Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивць і спалив їхнє місто. Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними, то йдіть на роздоріжжя і кого тільки зустрінете, кличте на весілля. Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, — і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми. Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів. Адже багато запрошених, та мало вибраних! Тоді фарисеї пішли і зібрали раду, щоби зловити Його на слові. І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що Ти є праведний, правдиво навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей. Тож скажи нам, як Ти вважаєш: чи належить давати податок кесареві, чи ні? Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: Навіщо випробовуєте Мене, лицеміри? Покажіть Мені податкову монету! Вони принесли Йому динарій. А Він каже їм: Чий це образ і напис? Відповідають: Кесаря! Тоді Він каже їм: То кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! Почувши це, ті здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
Вiд Матвiя 22:1-22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє. Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу; і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав. Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. Багато бо званих, мало ж вибраних. Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри? Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. І рече до них: Чиє обличчє се й надпись? Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.