Вiд Луки 7:36-50
Вiд Луки 7:36-50 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом. І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира, і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром. Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої. Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Вiд Луки 7:36-50 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом. Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк, Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця». У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю». І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий — п’ятдесят. Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію». І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало». А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».
Вiд Луки 7:36-50 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним, і Він увійшов у дім фарисея і возліг. I ось одна жінка в місті, яка була грішницею, дізнавшись, що Iсус возлежить у домі фарисея, принесла алебастрову пляшечку мира, і, ставши ззаду біля Його ніг, почала, плачучи, обливати Його ноги слізьми, і витирала їх волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і намащувала миром. Побачивши це, фарисей, який запросив Його, сказав у собі: Якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. Iсус, заговоривши, сказав йому: Симоне, Я маю щось сказати тобі. Той каже: Скажи, Вчителю. В одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший — п’ятдесят. І оскільки вони не могли заплатити, то він простив обом. Скажи, котрий з них любитиме його більше? Симон сказав у відповідь: Думаю, що той, кому більше простив. Iсус сказав йому: Правильно ти розсудив. I, повернувшись до жінки, сказав Симону: Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім, і ти води не дав на Мої ноги, а вона слізьми облила Мої ноги і волоссям своєї голови витерла їх. Ти поцілунку Мені не дав, а вона, відколи Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги. Ти Моєї голови оливою не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Тому кажу тобі: прощається багато її гріхів, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить. А їй сказав: Прощаються тобі гріхи. I ті, що возлежали з Ним, почали казати в собі: Хто це такий, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром!
Вiд Луки 7:36-50 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
Вiд Луки 7:36-50 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро; вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром. Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця! Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю! Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його? У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив. Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить! А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи! Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!
Вiд Луки 7:36-50 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом. І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира, і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром. Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої. Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.