Вiд Луки 20:9-19
Вiд Луки 20:9-19 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть. Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”. Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим». Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!» Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні: „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?” Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений». Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Вiд Луки 20:9-19 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
I почав розказувати народу таку притчу: Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям, а сам на довгий час поїхав в іншу країну. У свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, та виноградарі побили його і відіслали ні з чим. Він послав ще іншого раба, але вони й того побили, зганьбили і відіслали ні з чим. Він послав ще третього, але вони й цього поранили і вигнали. Тоді господар виноградника сказав: Що ж мені робити? Пошлю-но я свого улюбленого сина, може, його, побачивши, посоромляться. Та виноградарі, побачивши його, стали міркувати між собою, кажучи: Це спадкоємець. Ходімо вб’ємо його, щоб спадщина була наша. I, викинувши його з виноградника, вбили. Отже, що зробить з ними господар виноградника? Він приїде і знищить тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Почувши це, вони сказали: Хай не буде цього! Та Він, поглянувши на них, сказав: Що тоді значить оце написане: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожен, хто впаде на той камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить. I первосвященники й книжники хотіли накласти на Нього руки в цей самий час, та побоялись народу; бо зрозуміли, що це про них Він розказав цю притчу.
Вiд Луки 20:9-19 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший. А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим. І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться... Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була. І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника? Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться! А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! Кожен, хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його. А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
Вiд Луки 20:9-19 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час. У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим. І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали. Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться? Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша! І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде! Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить. Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.
Вiд Луки 20:9-19 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час. І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї. І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї. І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє. І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.