Левит 7:1-38
Левит 7:1-38 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ось закон про жертву відшкодування. Це — найсвятіше. Жертва відшкодування мусить бути забита на місці, де забивається жертва всеспалення. Її кров’ю слід покропити вівтар з усіх боків. Увесь жир слід принести в жертву: жир, що нижче м’язів спини, що вкриває нутрощі, обидві нирки й жир, що на них, а також кращу частину печінки, що мусить бути видалена разом із нирками. Священик мусить спалити це на вівтарі, як дар Господу. Це — жертва відшкодування. Кожен чоловік із родини священика може їсти її. І їсти її слід у Святому місці. Це — найсвятіше. Жертва відшкодування за провину така ж, як і жертва очищення, і закон для них один. І належатиме вона священику, який очищає з її допомогою. Коли священик приносить чиюсь жертву всеспалення, то шкура тієї жертви належатиме йому. І кожна хлібна жертва, що випечена в печі, і все, зготоване в глечику чи на сковороді, належатиме священику, який приносить це. Та будь-яка хлібна жертва, змішана з оливою або суха належатиме всім Аароновим синам порівну. Ось закон про мирну жертву, що приноситься Господу. Якщо людина приносить її в знак подяки, то з жертвою подяки вона мусить принести опрісноки, замішані на оливі, прісні коржі, политі оливою, та хлібці з найкращого борошна, добре змішані з оливою. Цю жертву належить приносити разом із заквашеним хлібом на додачу до мирної жертви подяки. І принесе людина щось одне з кожної жертви в дар Господу. І це належатиме священику, який покропить кров мирної жертви. М’ясо мирної жертви подяки мусить бути з’їдене того ж дня, коли приноситься жертва. Ніщо не повинно лишатися до ранку. Якщо хтось приносить жертву обітниці чи жертву доброї волі, то її слід з’їсти в день приношення, а що залишиться, можна й наступного дня. Залишки м’яса жертви слід спалити у вогні на третій день. Якщо хтось їстиме м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде визнана. Вона не зарахується тому, хто її приносить. Це огидно. Того, хто їстиме її, буде покарано за його гріх. М’яса, що торкнеться чогось нечистого, їсти не можна. Воно мусить бути спалене у вогні. Щодо іншого м’яса, то кожен чистий може його їсти. Та якщо хтось нечистий їстиме м’ясо мирної жертви, що приносить Господові, той мусить бути вилучений з-поміж свого народу. Коли хтось торкнеться чогось нечистого, чи то скверни людської, чи нечистої тварини, чи огидної ненависної істоти, і їстиме м’ясо Господньої мирної жертви, то він повинен бути вилучений з-поміж свого народу”». Господь мовив Мойсею: «Скажи синам Ізраїлю: „Не смійте їсти жир ні з бичка, ні з вівці, ні з кози. Лой падлої чи задертої звіром тварини, можна використовувати для будь-чого, але не їсти. Якщо хтось їстиме жир з тварини, принесеної в дар Господу, того буде вилучено з-поміж його народу. Не споживайте ніякої крові ні птаха, ні тварини в жодній з ваших осель. Кожного, хто споживатиме кров, буде вилучено з-поміж його народу”». І мовив Господь Мойсею: «Скажи дітям Ізраїлю: „Хто приносить мирну жертву Господу, той частину мирної жертви мусить принести Господу як особливу жертву. Він повинен власноручно принести дар Господу. Він мусить віддати жир разом із грудиною. І підняти грудину перед Господом як жертву колихання. Священик мусить спалити жир на вівтарі, а грудина належатиме Ааронові та його синам. Праве стегно від мирної жертви віддавайте священикові в дар. Праве стегно від мирної жертви належатиме тому священикові, який приносить у жертву кров і жир від мирної жертви, то його частка. Бо Я взяв у дітей Ізраїля грудину жертви колихання і стегно приношення з мирної жертви й віддав їх священику Аарону та його синам як їхню вічну частку на всі часи від дітей Ізраїля”. Це частка Аарона та його синів від дарів Господу з дня їхнього помазання та служіння Господу священиками. І Господь наказав віддати їм це як вічну частку від дітей Ізраїля в день помазання їхнього на віки вічні, на всі покоління. Оце закони для жертви всеспалення, хлібної жертви, жертви очищення, жертви відшкодування, жертви освячення на священство й мирної жертви, які Господь заповідав Мойсею на горі Синай, коли Він наказав дітям Ізраїля принести їхні жертви Господу в Синайській пустелі».
Левит 7:1-38 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А оце закон жертви за провину, Найсвятіше вона. На місці, де ріжуть цілопалення, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо. А ввесь її лій із неї він принесе, курдюка, і лій, що покриває нутрощі, і обидві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками, та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона. Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона. Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде. А священик, що приносить чиєсь цілопалення, шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона буде. І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна приготовлена в горшку та на лопатці, священикові, що приносить її, йому вона буде. А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому. А оце закон про мирну жертву, що хтось принесе її Господеві. Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі. Разом із калачами квашеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його. І принесе він щось одне з кожної жертви, приношення для Господа; це буде священикові, що кропить кров мирної жертви, буде йому. А м’ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, не позоставить із нього нічого до ранку. А якщо жертва його приношення обітниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день принесення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене. А позостале з м’яса кривавої жертви в третім дні буде спалене. А якщо справді буде їджене з м’яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподобаний той, хто приносить її, це не буде залічене йому, буде нечисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх. А те м’ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не буде їджене, на огні буде спалене. А м’ясо чисте кожен чистий буде їсти м’ясо. А душа, що буде їсти м’ясо з мирної жертви, що вона Господня, а нечисть його на ньому, то буде вона винищена з народу свого. А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазуючого, та проте буде їсти з м’яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той винищений із народу свого. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти. А лій із падла й лій пошматованого буде вживаний для всякої потреби, але їсти не будете їсти його. Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде винищена з народу свого. І жодної крови птаства та худоби не будете їсти по всіх ваших оселях. Кожна душа, що їстиме якубудь кров, то буде винищена душа та з-посеред народу свого. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви. Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем. І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його. А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення. Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно. Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів. Оце частка з помазання Аарона та частка з помазання синів його з огняних жертов Господніх у день приношення їх на священнослуження Господеві, що наказав Господь давати їм у день їхнього помазання від Ізраїлевих синів, вічна постанова на їхні покоління! Оце закон про цілопалення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за провину, і про посвячення, та про жертву мирну, що Господь наказав був Мойсеєві на Сінайській горі в день наказу Його Ізраїлевим синам приносити жертви свої Господеві в Сінайській пустині.
Левит 7:1-38 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А ось закон про барана [жертви] за переступ. Це є святе святих. Барана [жертви за] переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника. Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, — нехай відділить їх разом із нирками. І нехай священик принесе їх на жертовник як [вогняне] приношення Господу. Це є [жертва] за переступ. Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих. Як [жертва] за гріх — так і [жертва за] переступ, — закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення. І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому. І кожна [хлібна] жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить. А кожна [хлібна] жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну. Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу. Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії. Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами. І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у [жертву] відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров [жертви] спасіння. А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку. А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну [жертву], то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного. А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні. Якщо ж він таки з’їсть щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього — від того, хто його приносить — і не буде йому зараховане. Це — осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, — візьме на себе гріх. М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Не осквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий. Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота — на ній, — та душа пропаде зі свого народу. Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз. Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається. Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе [вогняне] приношення Господу, — та душа пропаде зі свого народу. Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин. Кожна душа, яка споживе кров, — та душа пропаде зі свого народу. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу. Нехай його власні руки принесуть як [вогняні] приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом. Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам. А як [жертву] відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку. Хто з Ааронових синів приноситиме кров [жертви] спасіння та жир, — тому буде як частка права лопатка, оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку [жертви] покладання та лопатку [жертви] відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів. Це — помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх [вогняних] приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священицьке служіння Господу, як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це — вічний закон для їхніх поколінь. Такий закон про всепалення, про [хлібну] жертву, про [жертву] за гріх, про [жертву за] переступ, про посвячення і про жертву спасіння, як Господь заповів Мойсеєві на Синайській горі того дня, коли заповів ізраїльським синам в Синайській пустелі приносити свої дари перед Господа.
Левит 7:1-38 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ. На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків. І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи. І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його. І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину. Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ. Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде. І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові. І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде. І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого. А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві: Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю. Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною. І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде. І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його. А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти; Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї. А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх. Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його. А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх. І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх. І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете. Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна. Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх. І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини. Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх. І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї. Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом. І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його. А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові. Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай. Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих. Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві, Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші. Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну, Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.