Єремiя 9:3-9 - Compare All Versions

Поділитись

«Язик у них, мов лук, стріляє брехнею. Підступність в краї розвелась, люди від зла до лиха переходять. Мене ж і знать не хочуть», — каже так Господь. «Не вір сусідові, не довіряй брату, бо кожен брат — шахрай, а сусід — наклепник. Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду. Народ Юдеї, ви, язик навчивши вимовлять брехню, втомилися, немає більше сил говорить правдиво. Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа; вони Мене не хочуть знати», — Всевишній каже так. Тож ось що Всевишній Господь каже: «Коваль розжарює залізо, щоб взнати, чи чисте був воно. Та Я також випробуватиму Юдею, немає іншого путі, бо грішний Мій народ. Язик їхній — загострена стріла, із їхніх уст самий обман злітає. З сусідом кожен дружньо розмовляє, а сам лише роздумує про те, як засідку йому наготувати. За все це Мені слід їх покарати. Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?» Каже так Господь.

Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник! Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи! Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь. Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду? Їхній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку... Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя? Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!

Нехай кожний стережеться свого ближнього, і не надійтеся на своїх братів, бо кожний брат безперечно обманюватиме, і кожний друг ходитиме підступно! Кожний висміюватиме свого друга, правди не скажуть. Їхній язик навчився говорити неправду, тож вони чинили неправедно і не переставали, щоб навернутися. Лихва на лихві, обман на обмані! А Мене побачити не забажали! Через це так говорить Господь: Ось Я піддам їх дії вогню і їх випробую, бо зроблю це через присутність зла дочки Мого народу! Їхній язик — стріла, що ранить, слова їхніх уст — омана. Мирне говорить він своєму ближньому, та на нього тримає ворожнечу. Хіба Я на це не зглянуся, — говорить Господь, — чи на цьому народі не помститься Моя душа? На горах підніміть плач і ридання на стежках пустелі, бо вони спустіли через те, що немає людей. Вони не почули голосу існування життя; від птахів неба і аж до худоби всі жахнулися і відійшли.

Натягують язика свого, мов лука, на лож і потужнїють на землї кривдою; бо від одного ледарства переходять вони до другого, мене ж не знають, говорить Господь. Остерігайсь один одного, й не звіряйся брат братові; кожен бо брат заставляє підступи, кожен побратим обносить клеветами. Один обманює другого, правди не говорять; з'учили язики свої говорити неправду, лукавлять аж до утоми. Ти живеш серед підступу; через підступ не хочуть вони й мене знати, говорить Господь. Тим то й говорить Господь Саваот: Ось, я розплавлю і навідаю їх; що ж бо менї чинити з такою дочкою народу мого? Язик їх - смертоносна стріла: говорять підступно; устами своїми говорять до свого ближнього прихильно, а в серцї свойму заставляють сїти. Як же б я та не скарав їх за таке? - говорить Господь, як не має помститись душа моя на такому народові, як сей?