Iсая 42:17-25
Iсая 42:17-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
А той, хто на бовванам покладається і хто говорить їм: „Ви — наші боги”, — того Я відштовхну, того ганьба чекає. Послухайте всі, хто не чує, погляньте, хто не бачить, і побачте. Ніхто так не засліплений, як Мій слуга, ніхто так не глухий, як Мій посланець. Хто ще такий сліпий, як відданий Мені народ, хто ще такий сліпий, як Господа слуга? Багато бачив ти, та не звертав уваги, відкриті вуха, та вони не чують». Господь є праведний, тож Він щасливий, Свою науку зробить славною й великою. Але народ був пограбований і ниций, потрапив в пастку, кинутий за ґрати. Нема кому ошуканих порятувати, їх повели, мов здобич. Нема кому сказати: «Віддай, що взяв!» Хто з вас прислухається до цього? Хто зверне увагу й послухає заради майбутнього? Хто віддав Якова на пограбування, хто передав Ізраїль грабіжникам? Хіба то був не Господь, проти Якого ми згрішили, шляхами Якого не хотіли йти, вчення Якого не прийняли? Тому й повернув Господь проти Якова увесь жар свого гніву і наслав нещадну війну. Гнів оточив його вогнем, але той не зрозумів, Він палив його, але той нічого не затямив.
Iсая 42:17-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги! Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити! Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа? Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув. Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона. Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов’язані та по в’язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни! Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає? Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали? І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!
Iсая 42:17-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А вони повернулися назад. Покрийтеся великим соромом, ви, котрі надієтеся на божків, які кажете різьбленим: Ви наші боги! Глухі, почуйте, і сліпі прозрійте, щоб бачити! І хто сліпий, як не мої слуги, і хто глухий, як не ті, хто над ними панує? Божі слуги осліпли! Ви бачили багато разів, та ви не дотрималися. Вуха у вас — відкриті, та ви не почули. Господь Бог забажав, щоб ви оправдалися і звеличили хвалу. І я побачив, і народ став розбитим і пограбованим. Адже пастка всюди — у внутрішніх кімнатах і одночасно в домах, де їх приховали. Вони були на пограбування, і не було того, хто рятує від грабунку, і не було того, хто говорить: Віддай! Хто є між вами, який це сприйме, прислухається до того, що надходить? Хто дав Якова на пограбування, — Ізраїля тим, які його грабують? Хіба не Бог, проти Якого вони згрішили і не забажали ходити Його дорогами, ні слухатися Його закону? І Він навів на них гнів Свого обурення, і їх здолала війна і ті, хто їх довкола палять, та жодний з них не пізнав, і не поклав на душу.
Iсая 42:17-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші. Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили. Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень? Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув. Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон; Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад! А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде? Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його. От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.