Iсая 14:3-14 - Compare All Versions

Поділитись

Коли Господь дасть тобі звільнення від болю, від клопотів, від тяжкої підневільної праці, яку ти мусив виконувати. Тоді Ізраїль заспіває переможну пісню про царя вавилонського: «Погляньте, чим скінчив жорстокий цар, як припинилось гноблення! Господь потрощив жезл поганця, берло правителів зламав, яким народи карав той цар у гніві, що вибухав невпинно, народами у гніві правив, їх переслідував весь час. Тепер уся країна заспокоїлась, затихла, народ співати починає. І навіть кипариси та ливанські кедри радіють, що тебе немає. Вони шумлять: „Відтоді, як загинув ти, ніхто вже не рубає наше віття”. Шеол у захваті тебе зустріне, як тільки-но зійдеш униз. Він марища померлих збудить, усіх правителів землі. Усіх царів, що правили народами колись, він змусить підвестися з трону. Вони всі відгукнуться і промовлять: „Ти теж знесилився, як ми, ти став таким, як ми!” Твоя гординя у Шеол спустилась під звуки арф тужливі. Черва, звиваючись, тобі за постіль править, тебе прикриють зверху черв’яки. О вранішня яскрава зірко, як низько ти з небес упав. Тебе зрубали при землі, ти горілиць простягся. Собі казав ти: „Я у небеса зійду, престол свій вознесу я вище зірок Божих. Я сяду на Святій горі, де боги зустрічаються, аж на верхівці Зафон-гори. Я вознесусь над хмарами, мов Бог Всевишній”.

І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочинок із терпіння твого та з неспокою твого, та з праці тяжкої, яку ти був мусів робити, то ти заспіваєш оцю пісню глумливу про царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення! Господь зламав кия безбожних і жезла пануючих, що народи постійним ударом у лютості бив, що в гніві гнобив був людей переслідуванням безупинним. Спочила була, заспокоїлася вся земля, і виспівує голосно. Кипариси та кедри ливанські тобою втішаються й кажуть: Відколи ти ліг, не приходить на нас дроворуб! Заворушивсь тобою іздолу шеол назустріч твоєму приходу; померлих тобі побудив, усіх проводирів на землі, і підняв з їхніх тронів всіх людських царів. Вони всі зачнуть говорити та й скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми, став подібний до нас! Зіпхнута в шеол твоя гордість та гра твоїх арф; вистелено під тобою червою, і червяк накриває тебе... Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!

І буде в той день, що Бог дасть тобі спочинок від страждань, твого гніву і твого тяжкого рабства, яким ти їм служив. І візьмеш це ридання над царем Вавилону, і скажеш у той день: Як зупинився вимагач, — зупинився той, хто підганяв! Бог знищив ярмо грішних, ярмо володарів. Побиваючий народ гнівом, наносячи невиліковну рану, хто уражав народ карою гніву, яка не знала пощади, спочив з упевненістю. Уся земля вигукує з веселістю, і дерева Лівану зраділи тобою, і кедр Лівану: Відколи ти заснув, не вийшов той, хто нас зрізує! Ад внизу засмутився, зустрівши тебе, встали проти тебе всі велетні, володарі землі, вони підняли зі своїх престолів усіх царів народів. Усі у відповідь скажуть тобі: І ти полонений, як і ми! І ти до нас зарахований! Тож твоя слава зійшла в ад, твоя велика веселість. Під тобою розстелять гній, а твоє накриття — черв’як. Як він упав з неба, рання зоря, яка сходить на світанку? Розбитий об землю той, хто посилає до всіх народів. А ти казав у своєму розумі: Піднімуся до неба, вище від Божих зірок поставлю свій престол, сяду на високій горі, на високих горах, що на півночі, підіймуся понад хмари, буду такий, як Всевишній!

І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла, То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж! Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів, Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри, Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають; Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають! Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла; А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?! Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі! Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі; Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.