Авакум 1:5-17 - Compare All Versions

Поділитись

Пригляньтеся ви до народів, і дивіться, і дуже здивуйтесь, бо вчиню Я за ваших днів діло, про яке не повірите ви, коли буде розказане. Бо оце Я поставлю халдеїв, народ лютий та скорий, що ґрасує по широкій землі, щоб захопити оселі, які не його. Страшний та грізний він, від нього самого виходить і право його, і великість його. І від пантер його коні швидші, і від вовків вечерових лютіші. Він приходить увесь на насильство, а ціль їх обличчя вперед, і набере полонених, як того піску. І він глузує з царів, а князі сміх для нього. Він сміється з твердині усякої, бо на вал насипає землі, і її здобуває! Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою. Хіба ж Ти не віддавна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, не помремо! Господи, Ти для суду поставив його, і, о Скеле, призначив його на карання! Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від себе? Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву, що пана над нею нема. Усе це грабіжник витягує вудкою, своїм неводом тягне оце, та збирає оце в свою сітку, тому тішиться він та радіє. Тому жертву приносить він неводові, і кадить для сітки своєї, бо від них ситий уділ його та добірна пожива його! Чи на це випорожнює він свого невода, і завжди готов убивати народи без милости?

Погляньте на інші народи! Здивуйтеся! Будьте вражені! Бо й справді, навіть якщо почуєте ви, що має статися за час життя вашого, то не повірите тому. Бо піднімаю Я вавилонян, цей жорстокий і запальний народ, який проходить аж до краю землі, щоб захопити оселі, які йому не належать. Вони — страшний й жахливий народ, вони самі собі закон, та роблять все, що їм завгодно. Коні їхні прудкіші за леопардів, та лютіші за вовків уночі. Їхня кіннота прийшла здалеку й летить на ворога, немов орли, що поспішають до поживи. Кожен із вавилонян приходить, щоб чинити кривду. Обличчя їхні спрямовані вперед, вони захоплюють полонених, численних, мов пісок. Вавилоняни глузують з царів, насміхаються з князів інших народів. Вони кепкують з будь-яких фортець, та насипаючи земляний вал, легко здобувають їх. Після того вони відлітають, неначе вітер, воювати з іншими народами, бо єдиний бог для вавилонян — це їхня міць. Хіба ж не існував Ти, Господи, ще споконвіку? Святий мій Боже, Ти — вічний Бог! О Господи, Ти вавилонян обрав, щоб суд чинити, наша Скеле, Ти їх призначив нас судити. Твій погляд, Господи, занадто чистий, аби дивитися на зло, Ти не в силах бачити неправедні діла. Тоді чому ж за кривдниками стежиш Ти байдуже? Чому мовчиш Ти, коли вбиває праведного злодій? Людей створив Ти, неначе риб морських, мов плазунів, що ватажка не мають. Ворог на гачок відловлює людей, мов неводом своїм, людей він ловить. Він забирає їх у невід свій, отож він радіє й святкує. Тому пожертви він приносить своїй сітці і спалює запашне куріння неводу своєму, бо завдяки сітям своїм він має щедрий пай і вдосталь їжі. Чи буде сітками у ворога забирати всі багатства, та мечем народи знищувати немилосердно?

Гляньте, зневажливі, подивіться, дивуйтеся подивом і зникніть, бо Я чиню діло у ваші дні, про яке не повірите, якщо хтось розповість. Тому що ось Я піднімаю вояків-халдеїв, гіркий і швидкий народ, що йде по ширині землі, аби успадкувати не свої поселення. Він страшний і славний, з нього буде його суд, і його тягар з нього вийде. І будуть краще скакати за леопардів його коні, а вони — прудкіші за вовків Аравії. І його вершники поскачуть і гнатимуться далеко, і ширятимуть, наче орел, жадний на їжу. Кінець прийде на безбожних, що протистоять своїми обличчями супротивникам, і він збере полонених, наче пісок. І він розкошуватиме між царями, і тирани — його забава, він насміхатиметься з усякої твердині й накине земляний вал, і нею заволодіє. Тоді змінить дух, перейде і надолужить. Це сила для мого Бога. Хіба Ти не від початку, Господи, мій святий Боже? Тож ми не помремо! Господи, Ти його поставив на суд. І Ти мене зліпив, щоб картати його напоумленням. Чисте око, щоб не бачити зла, і не зможе дивитися на біди. Навіщо Ти дивишся на тих, що зневажають? Чи мовчатимеш, коли безбожний пожирає праведного? І зробиш людей, наче риби моря і наче плазуни, що не мають провідника. Вигублення витягнув гачком і потягнув його в сіті, і зібрав його у своїх неводах. Задля цього його серце розвеселиться і зрадіє, через це принесе жертву своїй сіті й принесе ладан своєму неводу, бо ними великою зробив свою частку, і його їжа вишукана. Через це закине свою сіть і постійно не щадитиме, вигублюючи народи.

Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав. Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали. Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче. В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич. Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок. Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його. Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його - вона богом йому. Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його. Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його? Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана? Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться. За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту. Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?