Даниїл 4:1-34 - Compare All Versions

Поділитись

Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй. Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене. І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об’явили мені розв’язку сна. Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об’явили мені його розв’язки. І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім’я Валтасар, як ім’я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав: Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв’язку. А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика. Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід до кінця всієї землі. Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло. Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий. І він кликнув із силою, і так проказав: Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи з галуззя його! Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка зо звіриною на польовій траві. Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним. Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним. Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв’язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв’язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога. Тоді Даниїл, що ім’я йому Валтасар, остовпів на одну годину, і думки його перестрашили його. Цар заговорив та й сказав: Валтасаре, нехай не страшить тебе цей сон та його розв’язка! Валтасар відповів та й сказав: Мій пане, на ворогів би твоїх цей сон, а його розв’язка на твоїх би неприятелів! Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне, і вишина його сягала до неба, а обвід його на всю землю, а віття його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, під ним мешкала польова звірина, а на його галуззях перебували птахи небесні, ти, царю, той, що став великий та потужний, і твоя великість побільшилася, і сягнула аж до небес, а панування твоє до кінців землі. А що цар бачив Божого Сторожа та Святого, який сходив із небес, і сказав: Зрубайте це дерево, і знищте його, та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві; і небесною росою нехай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів, то ось розв’язка, царю, і це постанова Всевишнього, що сягає на мого пана царя: І тебе виженуть від людей, і з польовою звіриною буде пробування твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче. А що сказали позоставити пня кореня дерева, твоє царство позостанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо. Тому, царю, нехай буде до вподоби моя рада тобі, зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий. Усе це сталося над царем Навуходоносором. На кінці дванадцяти місяців проходжувався він по царському палацу в Вавилоні. Цар заговорив та й сказав: Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти? Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе! І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче. Тієї хвилини виконалося це слово над Навуходоносором, і він був відлучений від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, аж його волос став великий, як пір’я орлине, а його пазурі як у птахів. А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум вернувся до мене, й я поблагословив Всевишнього, і вічно Живого хвалив я та славив, що Його панування панування вічне, а царство Його з покоління в покоління. А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш? Того часу вернувся мій розум до мене, і я вернувся до слави царства свого, і ясність моя вернулася на мене. І шукали мене мої радники та вельможі мої, і над царством своїм я був поставлений знову, і мені була додана дуже велика величність. Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити.

Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі: Мир вам! З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене. Які величні Його знамення, які величезні Його дива! Царство Його — вічне царство. Владарювання Його — від покоління до покоління. Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. Коли чародії, віщуни, астрологи та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити. Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. Листя його було гарне, плоди — рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу. У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”. Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре, скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів». Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення — твоїм супротивникам! Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”. Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес. Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться». Так і сталося з царем Навуходоносором. Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу в Вавилоні. Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?» Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче». Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині. Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

Я, Навуходонозор, проживав спокійно в мойму домі та мав гаразд в моїх палатах. Та приснився менї сон, що налякав мене, й думки на ліжку мойму та мрії в голові моїй навели на мене смуток. І дав я приказ привести до мене всїх мудрецїв Вавилонських, щоб сказали менї, проти чого той сон. От і прийшли віщуни, чародїї, Халдеї та ворожбити; я оповів їм сон, але вони не могли виложити менї, проти чого він. Вкінцї ввійшов до мене Даниїл, котрому дано імя Валтасар - по імени Бога мого, а в котрому дух сьвятого Бога; йому оповів я сон. Валтасаре, голово над мудрецями! я знаю, що в тебе дух сьвятого Бога, й нїяка тайна тобі не тяжка; відкрий же менї видиво мого сну, що менї снився, і проти чого він. А видива голови моєї в ліжку мойму були такі: Я бачив - от посеред землї дерево дуже високе. Здорове було те дерево й міцне, а вершина його досягала до неба, й було його видко до країв усієї землї. Лист на ньому прегарний, і овощів на ньому рясно, а поживи на ньому стало б усїм; під ним знаходили холод польові зьвірі, на гіллю його гнїздились піднебесні птицї, і з нього живилось усяке тїло. І бачив я в видивах моєї голови на мойму ліжку - аж се зійшов із неба Невсипущий і Сьвятий (ангел). І кликнув він голосно й промовив: Зрубайте се дерево, пообрубуйте його гіллє, обтрусїть листє з нього й пороскидайте овощі його; нехай повтїкають зьвірі зпід нього й птицї з його гілля; Але головнього його кореня полишіть в землї; він же нехай в залїзних та мідяних ланцюгах в траві на полі зрошується небесною росою, і нехай буде з животинами пай його в траві земній. Людське серце возьметься в нього, а дано йому буде серце зьвіряче, доки не мине над ним сїм часів (років). На радї Невсипущих так постановлено, й присудом сьвятих призначено, щоб знали всї живущі, що Найвисший царює над царством людським і дає його, кому хоче, та настановляє над ним і приниженого між людьми. От такий сон снився менї, цареві Навуходонозорові; а ти, Валтасаре, скажи, проти чого він, бо нї один із мудрецїв у мойму царстві не міг обявити його значіння, а ти можеш, бо дух сьвятого Бога при тобі. Тодї Даниїл, на инше імя Валтасар, трохи не годину перебував ув осторопінню, й думки його трівожили його; аж царь почав ізнов говорити й промовив: Валтасаре! нехай не трівожить тебе сей сон і його значіннє. Валтасар відповів і сказав: Мій добродїю! нехай би твоїм супротивникам сей сон, і ворогам твоїм значіннє його! Дерево, котре ти бачив, що було здорове й міцне, своєю вершиною досягало до неба й його було видко на всю землю, На котрому лист був прегарний і овощів рясно й поживи з нього стало б усїм, під котрим жили польові зьвірі, а на гіллю його гнїздились птицї піднебесні, Се - ти, царю, що єси великий і кріпкий, а сила твоя змоглася велико й сягонула в небо, власть же твоя - до країв сьвіта. А що ти, царю, бачив Невсипучого й Сьвятого, що зійшов із небес і промовив: Зрубайте дерево й поторощіть його, тільки корінь його полишіть у землї, і нехай він у залїзних та мідяних ланцюгах в траві на полї зрошується небесною росою, і нехай буде з животинами пай його на землї, доки не мине над ним сїм часів, - То от проти чого се, царю, й от присуд Всевишнього, який прийде на мого добродїя, царя: Тебе вилучать ізміж людей, і ти жити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, неначе віл, падати ме роса з неба на тебе, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче. А що приказано було полишити головний корінь дерева, то се значить, що твоє царство зістанеться при тобі, коли ти спізнаєш власть небесну. Тим же то, царю, нехай буде до вподоби тобі моя порада: спокутуй твої гріхи справедливостю і проступки твої милосердєм до бідних; от чим може продовжитись спокій твій! Усе се сталося з царем Навуходонозором. Через дванайцять місяцїв, походжаючи по царських горницях в Вавилонї, Промовив царь: Чи ж не великий сей Вавилон, що я встроїв його на дім царства силою моєї потуги й на славу величностї моєї? Та ще слова не вийшли з уст царських, як надійшов із неба голос: До тебе, царю Навуходонозоре, мовиться: царство відійшло від тебе! І відлучать тебе від людей, і ти жити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, як віл, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче! Зараз і справдилось се слово над Навуходонозором, і відлучено його від людей, він їв траву, неначе віл, і спадала роса з неба на його тїло, так що волоссє на ньому поросло, нїби на левові; а нігтї в його - наче в птицї. Як же минули ті часи, я, Навуходонозор, підвів очі мої до неба, й мій розум вернувся до мене; й благословив я Всевишнього, хвалив і прославляв Всесущого, которого власть - власть вічна і которого царство - від родів до родів. Проти него всї, що живуть на землї, не значать нїчого; по своїй волї робить він як з небесним воінством, так і з тими, що живуть на землї, й нїхто не може стати проти руки його й сказати йому: Що ти зробив? В той час вернувся менї розум мій, а на славу мого царства вернулись постава й переднїйший вид мій; тодї шукали мене мої радники й мої дуки, й привернено мене на моє царство, й величність моя ще більше підвисшилась. А тепер я, Навуходонозор, славлю, й вивисшую й величаю Царя небесного, которого всї дїла праведні, стежки правдиві, й котрий має силу присмирити тих, що ведуться гордовито.