Дiї 7:30-60
Дiї 7:30-60 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
«Через сорок років з’явився Мойсею Ангел у полум’ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай. Побачивши це знамення, Мойсей був вражений, та коли підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа: „Я Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова!” Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі. А Господь сказав йому: „Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш, — свята земля. Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу, і зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту”. Це був той самий Мойсей, якого люди відштовхнули зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?” Через Ангела, який з’явився Мойсею у полум’ї палаючого куща, Бог послав його стати правителем і рятівником. Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі. Це ж він сказав синам Ізраїлю: „Бог пошле вам Пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу”. Це ж він був у пустелі з нашими прабатьками і з Ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам. Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й хотіли повернутися до Єгипту. Вони сказали Ааронові: „Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту”. У ті часи люди Ізраїлю робили зображення тельця і приносили цьому бовванові пожертви. Вони раділи з того, що зробили своїми руками! Але Бог відвернувся від них, давши їм можливість поклонятися зіркам небесним. Як це сказано в книзі пророчій: „Люди Ізраїлю! Сорок років в пустелі не приносили ви Мені кровні підношення та пожертви. Ви несли з собою намет Молоха і зірку свого бога Рефана, бовванів для поклоніння. Саме тому Я вишлю вас геть, аж за Вавилон”. Наші прабатьки мали з собою в пустелі святий намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив. Одержавши цей намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових. Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова. Але то вже Соломон збудував храм Божий. Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк: „Небо — Мій престол, — сказав Господь. — І земля — то Мій підніжок! Який же дім зведете ви для Мене? Де є те місце, щоби Я спочив? Та чи ж не Я все це створив?” О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури. Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його. Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися». Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана. Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога. І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога». У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом. У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух». А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.
Дiї 7:30-60 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
А коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Сінай ангел Господній у полум’ї вогню в кущі. Мойсей, побачивши, здивувався цьому видовищу, а коли підходив, щоб роздивитися, пролунав до нього голос Господа: Я Бог твоїх отців, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей затремтів і не наважувався подивитися. І Господь сказав йому: Зніми сандалі зі своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. Я дійсно побачив гноблення Мого народу в Єгипті, і почув його стогін, і зійшов визволити його. А тепер іди, Я пошлю тебе в Єгипет. Цього Мойсея, якого вони відкинули, сказавши: Хто поставив тебе начальником і суддею? — цього Бог послав начальником і визволителем через ангела, що з’явився йому в кущі. Цей вивів їх, упродовж сорока років чинивши чудеса й знамення в землі Єгипетській, в Червоному морі і в пустелі. Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїля: Пророка підніме вам Господь, ваш Бог, з ваших братів, як мене; Його слухайте. Це той, який був у зібранні в пустелі з ангелом, що говорив до нього на горі Сінай, і з нашими отцями; який отримав живі слова, щоб дати нам; якого наші отці не захотіли послухатись, а відштовхнули і повернулися своїми серцями в Єгипет, сказавши Аарону: Зроби нам богів, які підуть перед нами, бо з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося. І зробили вони теля в ті дні, і принесли жертву ідолу, і раділи ділам своїх рук. Та Бог відвернувся від них і видав їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хіба ви приносили Мені заколене й жертви сорок років у пустелі, доме Ізраїля? Ви носили скинію Молоха і зірку свого бога Ремфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм. Тому Я переселю вас за Вавілон. Скинія свідчення була в наших отців у пустелі, як наказав Той, що говорив з Мойсеєм, зробити її за зразком, який він бачив. Її, отримавши від попередників, і внесли наші отці разом з Ісусом Навином у володіння народів, яких Бог прогнав від наших отців; і там вона була до днів Давида. Цей знайшов благовоління перед Богом і просив знайти оселю для Бога Якова. Та збудував Йому дім Соломон. Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як каже пророк: Небо — Мій престол, і земля — підніжок Моїх ніг. Який дім ви збудуєте Мені, — каже Господь, — чи яке місце для Мого відпочинку? Хіба не Моя рука створила все це? Твердошиї і необрізані серцем і вухами! Ви завжди противитеся Святому Духу, як ваші отці, так і ви! Кого з пророків не гнали ваші отці? Вони й убили тих, які передвістили прихід Праведника, зрадниками й убивцями Якого тепер стали ви; ви, які отримали Закон як установлення ангелів і не виконали його. Чуючи це, вони лютували у своїх серцях і скреготали на нього зубами. А він, будучи повний Святого Духа, спрямував погляд на небо, і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога, і сказав: Ось я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога. Та вони, закричавши гучним голосом, затулили свої вуха, і однодушно кинулися на нього, і, вигнавши його з міста, стали побивати камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савл. І побивали камінням Стефана, який кликав до Бога й казав: Господи Ісусе, прийми мій дух! І, ставши на коліна, вигукнув гучним голосом: Господи, не зарахуй їм цього гріха! І, сказавши це, спочив.
Дiї 7:30-60 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли сорок років проминуло, то з’явивсь йому Ангол Господній у полум’ї куща огняного в пустині Сінайської гори. А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього: Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути... І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля! Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе. Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з’явився в кущі, послав за старшого й визвольника. Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині. Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте! Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати; що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту, промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського... І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук. Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів? Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон! У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив. Її наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида. Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова. І Соломон збудував Йому дім. Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк: Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку? Хіба не рука Моя все це створила?... О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!... Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього... А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!... Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!... І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом. І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...
Дiї 7:30-60 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща. Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа: Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути. Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, — це свята земля! Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту! Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? — його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя. Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі. Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]! Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам; якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту, сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі! І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук. Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви? Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана — зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон! Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив. Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом у землю тих народів, які вигнав Бог з-перед обличчя наших батьків, — і так аж до днів Давида, який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова. Та дім Йому збудував Соломон. Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк: Небо — Мій престол, а земля — підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, — каже Господь, — або яке місце для Мого спочинку? Хіба не Моя рука все це зробила? Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, — як батьки ваші, так і ви! Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили. Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його! Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами. Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога, і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога! Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього. І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом. І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій! Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.
Дiї 7:30-60 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща. Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років. Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним. І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових. Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. Соломон же збудував йому храм. Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? Хиба не моя рука зробила се все? Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога, і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него, і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.