Дiї 3:1-12
Дiї 3:1-12 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Одного дня Петро та Іоан йшли до храму у третю годину дня. То був час молитви. А тут якісь люди несли чоловіка, каліку від народження. Його щодня садили біля храмових воріт, що називалися Красною Брамою, щоб він міг просити милостині в тих, хто йшов до храму. Коли жебрак побачив, що Петро й Іоан входять до храму, він попросив у них грошей. Апостоли поглянули на нього й Петро сказав: «Подивися на нас!» Він подивився на них, сподіваючись щось від них одержати. Але Петро промовив: «Я не маю ні срібла, ні золота, але я дам тобі те, що маю: Ім’ям Ісуса Христа з Назарета, встань і йди!» Тоді Петро взяв каліку за праву руку та підняв його. І негайно ноги й ступні того чоловіка зміцніли. Жебрак стрибком став на ноги й почав ходити. Він рушив із ними до храму, походжав і підстрибував, славлячи Бога. Всі люди бачили, як він ходить і як славить Бога. Вони впізнали в ньому того жебрака, який завжди сидів і просив милостині біля Красної Брами храму. І всі були здивовані з того, що сталося з цим чоловіком. Через те, що жебрак тримався за Петра й Іоана, всі люди, здивовані, збіглися до них. Вони знаходилися в місці храму, що називалося Соломонів ґанок. Побачивши таке, Петро запитав людей: «Брати ізраїльські, чому ви так здивовані цим? Чому ви дивитеся на нас так, ніби ми своєю владою або своїм благочестям зробили так, що цей чоловік ходить?
Дiї 3:1-12 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Петро й Іоан ішли разом у Храм у час молитви о дев’ятій годині. І тут несли одного чоловіка, кульгавого від утроби матері, якого щодня садили біля воріт Храму, які називаються Гарними, просити милостиню в тих, що входили в Храм. Він, побачивши Петра й Іоана, що саме входили в Храм, став просити милостиню. Петро ж, спрямувавши з Іоаном погляд на нього, сказав: Подивися на нас. Він уважно дивився на них, очікуючи щось отримати від них. Та Петро сказав: Срібла і золота в мене немає, а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи. І, взявши його за праву руку, підвів його. І в нього відразу зміцнилися ступні й щиколотки, і він, скочивши, устав і почав ходити; і ввійшов з ними в Храм, ходячи, і скачучи́, і хвалячи Бога. І весь народ бачив, як він ходить і хвалить Бога. А тим часом впізнавали його, що це той, що сидів ради милостині біля Гарних воріт Храму; і наповнилися жахом і подивом від того, що сталося з ним. А оскільки зцілений кульгавий тримався Петра й Іоана, то весь народ, вражений, збігся до них у портик, який називається Соломоновим. Побачивши це, Петро звернувся до народу: Мужі ізраїльські! Що ви дивуєтесь цьому чи що пильно дивитесь на нас, ніби ми своєю силою чи благочестям зробили так, що він ходить?
Дiї 3:1-12 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Петро та Іван на дев’яту годину молитви йшли разом у храм. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому! А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься. І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
Дiї 3:1-12 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Петро та Іван ішли до храму на молитву на дев’яту годину. І був тут один чоловік, кривий від народження; його приносили і садовили щодня перед воротами храму, котрі називали Гарними, аби просив милостиню у тих, хто приходив до храму. Побачивши Петра й Івана, які хотіли увійти до храму, він почав просити милостиню. Поглянули на нього Петро з Іваном і сказали: Подивися на нас! Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати. А Петро сказав: Срібла й золота не маю, але що маю, те й даю тобі: в Ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи! І, узявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він устав і почав ходити. Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога. І весь народ побачив, як він ходив і вихваляв Бога. Коли ж дізналися, що це той, який сидів заради милостині біля Гарних воріт храму, переповнилися страхом і подивом від того, що з ним сталося. Оскільки він був біля Петра й Івана, то збігся до них весь здивований народ у притвор, який називається Соломоновим. Побачивши це, Петро звернувся до народу: Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся із цього? Чому дивитеся на нас так, наче ми своєю силою або побожністю зробили, щоб він ходив?
Дiї 3:1-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї. І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву. Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї. Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас. Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти. Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи. І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились, і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога. І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога. А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому. Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись. І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?