Дiї 22:2-21 - Порівняти всі версії

Поділитись

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв: Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні. Переслідував я аж до смерти цю путь, і в’язав, і до в’язниці вкидав чоловіків і жінок, як засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв’язати й привести до Єрусалиму на кару. І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба! І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти... А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив. А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити. А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я. А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску, до мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його... І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув! А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його! І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я, і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене... А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в’язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе. А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив... Але Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

Коли юдеї почули, що Павло говорить до них єврейською мовою, то зовсім замовкли. Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні. Я нещадно переслідував послідовників „Дороги Господньої”: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці. Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання. Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене. Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?” Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”. Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене. Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”. Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск. У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій, він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там. Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його. Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос. Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув. Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа”. І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у храмі, то було мені видіння. У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”. І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе. І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”. Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”».

Почувши, що заговорив до них єврейською мовою, ще більше притихли. А він сказав: Я — чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я — ревнитель Бога, як усі ви сьогодні. Я цей напрям учення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, — як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш? Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я — Ісус Назарянин, Якого ти переслідуєш. А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули. Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї — мешканці [Дамаска], — прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його. Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. А тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, — в пориві захоплення я побачив Його… Він говорив до мене: Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене! А я сказав: Господи, вони самі знають, що я кидав до в’язниць та бив по синагогах тих, які вірять у Тебе, а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, які його вбивали! Та Він сказав мені: Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів.

Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.) І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер. Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок; яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї. Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів, прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його. Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе. І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

Почувши, що він говорить до них єврейською мовою, вони ще більше стихли. І він сказав: Я іудей, народжений в Тарсі Кілікійському, а вихований у цьому місті біля ніг Гамаліїла, навчений у строгому дотриманні отцівського Закону, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні. Я гнав цей Шлях до смерті, зв’язуючи й видаючи у в’язниці чоловіків і жінок, як може засвідчити про мене навіть первосвященник і всі старійшини, у яких я навіть листи взяв до братів і пішов у Дамаск, щоб і тамтешніх привести зв’язаними в Єрусалим на покарання. Коли ж я йшов і наближався до Дамаска, близько полудня раптом осяяло мене велике світло з неба. Я упав на землю й почув голос, що казав мені: Савле, Савле, що ти гониш Мене? Я відповів: Хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Ісус Назарянин, Якого ти гониш. Ті, що були зі мною, побачили світло і налякалися, а голосу Того, Хто говорив до мене, не почули. Я сказав: Що мені робити, Господи? Господь сказав мені: Устань і йди в Дамаск, і там буде сказано тобі про все, що тобі призначено робити. І оскільки від слави того світла я не міг бачити, то ті, що були зі мною, повели мене за руку, і так я прийшов у Дамаск. Один же чоловік, Ананія, благочестивий за Законом, який мав добре свідчення від усіх іудеїв, що жили в Дамаску, прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: Брате Савле, прозри! І в ту ж мить я побачив його. Він сказав: Бог наших отців вибрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос із Його вуст. Бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що бачив і чув. А тепер чого зволікаєш? Устань, охрестись і обмий свої гріхи, покликавши ім’я Господнє. Коли ж я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, то впав у нестяму і побачив Його, що казав мені: Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене. Я сказав: Господи, вони знають, що я ув’язнював і бив у синагогах тих, що вірують у Тебе; і коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я теж там стояв, і схвалював його вбивство, і стеріг одяг тих, що вбивали його. А Він сказав мені: Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників.