Дiї 20:13-38 - Compare All Versions

Поділитись

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці. А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, бо я не вхилявсь об’являти вам усю волю Божу! Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він. Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... Тому то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета. Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці. З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа. І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість. І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу. Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої, яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина. Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих. Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”». Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.

Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки. Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени; наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета, оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці. А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви. Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час, служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв; я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах, засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса. І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті! І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство. Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх! Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю. Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю. [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою. Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас. І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими. Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати! Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма. Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його, сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.

Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки. Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання, і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї. Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої. І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх. Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я. Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої. У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати. І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його, смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.

А ми пішли вперед на корабель і відпливли в Асс, маючи намір взяти звідти Павла, бо він так наказав, сам бажаючи іти пішки. Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, ми взяли його і припливли в Мітілену. Відпливши звідти, наступного дня ми прибули навпроти Хіосу, а наступного дня пристали до Самосу і, побувши в Трогіллії, наступного дня припливли в Мілет. Бо Павло вирішив пропливти повз Ефес, щоб не гаяти часу в Асії, бо він поспішав, якщо можливо, бути в день П’ятидесятниці в Єрусалимі. З Мілета він послав в Ефес і покликав пресвітерів церкви. Коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я жив з вами весь час із першого дня, у який прийшов в Асію, служачи Господу з усім смиренням і багатьма сльозами й спокусами, що спіткали мене через змови іудеїв; як я не ухилявся ні від чого корисного для вас, а звіщав вам і навчав вас привселюдно і по домах, свідчачи іудеям і еллінам про покаяння перед Богом і віру в Господа Ісуса Христа. І ось тепер, зв’язаний Духом, я йду в Єрусалим, не знаючи, що в ньому трапиться зі мною. Тільки Святий Дух по всіх містах свідчить, кажучи, що мене чекають кайдани й скорботи. Та я ні на що не зважаю і не вважаю свого життя цінним для себе, щоб з радістю скінчити свій шлях і служіння, яке я прийняв від Господа Ісуса, — засвідчити про Євангеліє благодаті Божої. І ось тепер я знаю, що вже не побачите мого лиця всі ви, серед яких я ходив, проповідуючи Царство Боже. Тому свідчу вам у сьогоднішній день, що я чистий від крові всіх. Бо я не ухилявся звіщати вам увесь задум Божий. Тож дивіться за собою і всією отарою, у якій Святий Дух поставив вас наглядачами — пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кров’ю. Бо я знаю, що після мого відходу увійдуть між вас люті вовки, які не щадитимуть отари. І з вас самих постануть люди, які говоритимуть перекручене, щоб повести учнів за собою. Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч не переставав зі слізьми напоумляти кожного з вас. А тепер доручаю вас, брати, Богу і слову Його благодаті, яке може збудувати вас і дати вам спадщину серед усіх освячених. Нічийого срібла, чи золота, чи одягу я не побажав. Ви самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки. В усьому я показав вам, що, так трудячись, треба підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: Блаженніше давати, ніж отримувати. Сказавши це, він став на свої коліна і з усіма ними помолився. І здійнявся чималий плач в усіх, і вони, кидаючись Павлові на шию, цілували його, сумуючи найбільше від слів, які він сказав, що вони вже не побачать його лиця. І проводжали його до корабля.