Дiї 15:1-34 - Compare All Versions

Поділитись

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете. Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим. Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям. Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними. Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли. І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю. Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували. І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами! Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене. Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. І пророчі слова з цим погоджуються, як написано: Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім’я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все! Господеві відвіку відомі всі вчинки Його. Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються, але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови. Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах. Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами, написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас! Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі, то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом, людьми тими, що душі свої віддали за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме. Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!... Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа. А перечитавши, раділи з потішення того. А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів. А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав. Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані». Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання. Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів. Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними. Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!» Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання. Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили. Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам. Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою. А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо, якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести? Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми». Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами. Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене. Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми. Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано: „Я повернусь після того і відбудую занепалий дім Давидів. Я підніму його з руїн і наново поставлю, щоб і решта людства, які будуть покликані іменем Моїм, могли шукати Господа. Отак мовить Господь, Який зробив все це. І це було відоме в віках”. Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога. Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові. Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах». Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу — чоловіків, котрих поважали брати. Через них передали такого листа: «Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії. Любі Брати, Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок. Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом. Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме. Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі: Не вживайте того, що було принесене в пожертву бовванам, від вживання крові, м’яса задушених тварин та від розпусти. Якщо ви вбережете себе від таких вчинків, то робитиме добре. Бувайте здорові». Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа. Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці. Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з братами, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру. Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх. [Однак Сила вирішив залишитися там].

Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися! Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея. Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все]; відомі від віку [Богові всі Його діла]! Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами. І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом — людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання. Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи. Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав. [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].

І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв. І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити. Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони. Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами. Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано: Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, щоб остальнї з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все. Звісні од віку Богові всї дїла Його. То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи. Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами, написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові. Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення. Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. Зволив же Сила зостатись там.

Деякі, прийшовши з Іудеї, стали навчати братів: Якщо не обріжетесь за Мойсеєвим звичаєм, то не можете спастися. Коли ж у Павла й Варнави виникла немала незгода й суперечка з ними, то вирішили, щоб Павло, Варнава і деякі інші з них пішли в Єрусалим до апостолів і пресвітерів стосовно цієї суперечки. Тож вони, виряджені церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і приносили велику радість усім братам. Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою і апостолами та пресвітерами і розповіли про все, що Бог зробив з ними. Тоді встали деякі з секти фарисеїв, що увірували, і сказали: Треба обрізувати їх і наказувати їм дотримуватися Закону Мойсея. Тож апостоли й пресвітери зібралися, щоб розглянути цю справу. Коли ж виникла велика суперечка, Петро встав і сказав їм: Мужі-браття, ви знаєте, що Бог з давнього часу вибрав серед нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували. І серцезнавець Бог дав їм свідчення, дарувавши їм Святого Духа, як і нам; і не зробив ніякої різниці між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. Так чому ж ви тепер спокушаєте Бога, бажаючи надіти на шию учнів ярмо, яке не могли понести ні наші отці, ні ми? Та ми віримо, що благодаттю Господа Ісуса Христа ми спаслися, так само як і вони. Тоді все зібрання замовкло і всі слухали Варнаву й Павла, що розповідали про всі знамення й чудеса, які Бог вчинив через них серед язичників. Після того, як вони замовкли, заговорив Яків: Мужі-браття, послухайте мене! Симеон розповів про те, як Бог уперше відвідав язичників, щоб узяти з них народ для Свого імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: Після цього Я повернуся й відбудую впалу скинію Давида, і відбудую її руїни, і відновлю її, щоб знайшли Господа інші люди і всі язичники, які називаються Моїм іменем, — каже Господь, Який робить усе це. Знані Богу відвіку всі Його діла. Тому я вважаю, що не треба турбувати тих, які навертаються до Бога з язичників, а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, блуду, задушенини й крові. Бо Мойсей з давніх поколінь має по всіх містах тих, хто проповідує його, і читається в синагогах кожної суботи. Тоді апостоли й пресвітери з усією церквою вирішили послати в Антіохію вибраних з-поміж себе мужів разом з Павлом і Варнавою: Іуду, що зветься Варсавою, і Силу, провідних мужів серед братів, написавши через них таке: Апостоли, пресвітери й брати — братам із язичників в Антіохії, Сирії й Кілікії: вітаємо! Оскільки ми почули, що деякі, вийшовши від нас, стривожили вас своїми словами й захитали ваші душі, кажучи, що треба обрізуватись і дотримуватись Закону, чого ми їм не наказували, то ми, зібравшись, однодушно вирішили послати до вас вибраних мужів разом з улюбленими нашими Варнавою і Павлом, людьми, які віддали свої душі за ім’я нашого Господа Ісуса Христа. Тож ми послали Іуду й Силу, які розкажуть те ж саме словами. Бо вирішили Святий Дух і ми не накладати на вас ніякого більшого тягаря, крім цих необхідних речей: утримуватися від ідоложертовного, крові, задушенини і блуду. Якщо берегтимете себе від цього, то вам буде добре. Бувайте здорові! Тож вони, будучи відпущені, прийшли в Антіохію і, зібравши зібрання, вручили лист. Ті ж, прочитавши його, зраділи від цієї утіхи. А Іуда й Сила, і самі будучи пророками, багатьма словами підбадьорили й утвердили братів. Провівши там деякий час, вони були з миром відпущені братами до апостолів. Та Сила вирішив залишитись там.