2-а Самуїлова 6:1-23 - Compare All Versions

Поділитись

А Давид знову зібрав вибране військо в Ізраїлі, тридцять тисяч. І встав та й пішов Давид та ввесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого ковчега, що над ним кличеться Ім’я, Ім’я Господа Саваота, що замешкує на херувимах. І вони поставили Божого ковчега на нового воза, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, провадили того нового воза. І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів’ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах. І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопив його, бо зноровилась була худоба. І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог уразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім’я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. І Давид злякався Господа того дня та й сказав: Як увійде до мене Господній ковчег? І не хотів Давид переносити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. І пробував Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та ввесь його дім. І донесено цареві Давидові, говорячи: Господь поблагословив дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та відгодовану штуку худоби. А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був оперезаний лляним ефодом. І Давид та ввесь Ізраїлів дім несли Господнього ковчега з окриком та з сурмленням сурми. І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму. І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім лицем та жертву мирну. А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ Іменем Господа Саваота. І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого натовпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному кавалкові печеного м’яса та по одному виноградному калачеві. І пішов увесь народ кожен до дому свого. І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів! І сказав Давид до Мелхоли: Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, буду веселитися перед Господнім лицем! І коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила, і при них я буду шанований! І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було їй дитини аж до дня смерти її.

Давид знову зібрав найкращих воїнів Ізраїлю — всього тридцять тисяч. З усіма відданими йому людьми він вирушив з юдейської Ваали, щоб узяти звідти ковчег Бога, названий іменем Господа Всемогутнього, Який сидіть на троні серед Херувимів, що зображені на Ковчезі. Вони вивезли ковчег Божий з оселі Авінадава, що була на узвишші, і встановили його на новому візку. Узза та Агіо, сини Авінадава, супроводжували цей візок з Господнім ковчегом. Агіо йшов попереду. Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Господом співали пісні, грали на різних музичних інструментах, виготовлених із кедра. Це були арфи, ліри, бубни, тимпани та цимбали. Коли вони підійшли до Наконового току, Узза кинувся підтримати ковчег Божий, бо воли спіткнулися. Але Господь дуже розгнівався на Уззу, побачивши його вчинок. Господь уразив Уззу за це, і той відразу ж помер біля Господнього ковчегу. Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза». Того дня Давид злякався Господа і сказав: «Як може ковчег Господній до мене перейти?» Він не хотів брати ковчег Господній в місто Давида, а замість цього він завіз його до дому Овед-Едома ґіттійського. Три місяці перебував ковчег Господній в оселі Овед-Едома, й Господь благословив його і всю його родину. Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм. Коли Господній ковчег заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився перед Господом, вона відразу відчула до нього зневагу. Господній ковчег принесли і встановили на відведеному місці в наметі, який Давид спорудив для нього. Давид приніс жертву всеспалення та мирні жертви перед Господом. Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа Всемогутнього. Потім він роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок всім ізраїльтянам: чоловікам і жінкам. Згодом усі розійшлися по своїх домівках. Коли Давид повернувся додому, щоб благословити своїх рідних, назустріч йому вийшла Міхал, дочка Саула, яка сказала: «Як відзначився сьогодні цар Ізраїлю! Оголився на очах невільниць, своїх слуг, ніби якийсь покидьок». Давид відповів Міхал: «Це було перед лицем Господа, Який обрав мене, а не твого батька й не когось із вашого дому. Це Він мене призначив правити Господнім народом ізраїльським, і саме тому я святкуватиму цю подію перед Господом. Я буду ще недостойніше виглядати, я буду ще більш приниженим навіть у власних очах. Але я матиму повагу цих невільниць, про яких ти згадувала». Сталося так, що в Міхал, дочки Саула, не було дітей аж до смерті.

І знову зібрав Давид кожного молодця з Ізраїля, якихось сімдесят тисяч. Давид піднявся і пішов, і весь народ, який з ним, і дехто з володарів Юди, коли він ішов, щоб забрати звідти Божий ковчег, над яким прикликається Ім’я Господа сил, Який перебуває над херувимами. І взяли Господній ковчег на нового воза, забрали його з дому Амінадава, що на горі. Оза та його брати, сини Амінадава, скеровували віз із ковчегом, а його брати йшли перед ковчегом. Давид та ізраїльські сини танцювали перед Господом з настроєними гуслами — із силою, з піснями, з арфами, із сопілками, з тимпанами, із цимбалами і з трубами. Вони прийшли до току Нодава, а Оза простягнув свою руку до Божого ковчега, щоб його підтримати, і схопив його, аби утримати його, тому що його перехилив бичок. А Господь розлютився на Озу, і його там уразив Бог, і там, біля Господнього ковчега перед Богом, він помер. І Давид занепав духом через те, що Господь побив Озу. І те місце назвали: Побиття Ози, аж до цього дня. І Давида охопив страх перед Господом у той день, і він говорив: Як увійде до мене Господній ковчег? І не забажав Давид перенести до себе, у місто Давида, ковчег Господнього завіту, тож Давид завернув його до дому Аведдара, ґеттейця. І Господній ковчег перебував у домі Аведдара, ґеттейця, три місяці. А Господь поблагословив увесь дім Аведдара і все, що в нього. І цареві Давидові сповістили, переказуючи: Господь поблагословив дім Аведдара і все, що в нього, через Божий ковчег! І тоді Давид пішов, і з радістю супроводив Господній ковчег з дому Аведдара в місто Давида. З ним були сім хорів, які несли ковчег, і жертва — теля та ягня. А Давид грав перед Господом на настроєних гуслах, і він був одягнений у шляхетне вбрання. Тож Давид і весь дім Ізраїля принесли Господній ковчег з гуканням і зі звуком труби. І сталося, коли несли ковчег до міста Давида, Мелхола, дочка Саула, поглянула крізь вікно і побачила царя Давида, який танцював і скакав перед Господом, і відчула до нього зневагу у своєму серці. А Господній ковчег принесли і помістили його на його місце посеред намету, який для нього спорудив Давид. І Давид приніс всепалення і мирну жертву перед Господом. І завершив Давид приношення всепалення і мирної жертви, і поблагословив народ в Ім’я Господа сил. І вділив усьому народові для всієї сили-силенної Ізраїля, від Дана аж до Вирсавії, від чоловіка аж до жінки, кожному буханець хліба, частину печеного на вогні та пирога зі сковороди. І весь народ, кожний з них, пішов до свого дому. Повернувся і Давид, щоб поблагословити свій дім, а назустріч Давидові вийшла Мелхола, дочка Саула, і поблагословила його, і сказала: Як прославився сьогодні ізраїльський цар, який сьогодні оголився на очах рабинь, своїх слуг, так, як оголюється хіба-що хтось із танцюристів! А Давид промовив до Мелхоли: Танцюватиму перед Господом! Благословенний Господь, Який вибрав мене замість твого батька і замість усього його дому, щоб поставити мене проводирем над Своїм народом, над Ізраїлем, тож скакатиму і танцюватиму перед Господом! І знову так відкриюся, і буду поганим у твоїх очах, і буду з молодими, з якими, як сказала ти, я прославився! І в Мелхоли, дочки Саула, не було дитини аж до дня її смерті.

І зібрав ізнов Давид усїх вибранцїв в Ізраїлї, трийцять тисяч. І пустивсь Давид і всї люде, що мав при собі з мужів Юдиних, щоб перенести Божу скриню, що при нїй взивано імя Господа Саваота седячого на херувимах, І поставили Божу скриню на нову колесницю і вивезли її з Аминадабового дому, що стояв на горі, а провожали колесницю сини Аминадабові, Оза й Ахіо. А коли їхали з скринею Господньою з дому Аминадабового, що наверх гори Габаа, йшов Ахіа навперід ковчега. Давид же і всї сини Ізрайлеві йграли перед Господом на всяких музичних приборах із дерева кипарисового, і на цитрах, гарфах, бубнах, гуслах й цимбалах. Як же дойшли до току Нахонового, ухопив Оза за Божу скриню щоб її придержати, бо воли зноровились і нахилили її. І запалав Господень гнїв на Озу й вбив його там на місцї Господь за його сьмілость, і він умер таки коло скринї. І зажуривсь Давид тяжко, що Господь убив Озу. Місце се називаєсь "Убиттє Ози" й по сей день. І злякався того дня Давид перед Господом і промовив: Як же ж то ввійти скринї Господнїй до мене? І не було Давидові втїхи в тому, щоб Господню скриню перевезти до себе, в Давидів город, і звелїв завезти її в господу Обедедома Гетїя. І перебувала скриня Господня в дому Обедедома Гетїя три місяцї, і благословив Господь Обедедома і всю господу його. Як же сказано цареві Давидові: Ось Господь благословив господу Обедедомову й все, що в його, задля Божої скринї, то пійшов Давид, та й перенїс у веселому походї Божу скриню з господи Обедедомової в Давидове місто. І за кожним разом, як переносчики уйшли шість кроків, приношено в жертву бика й барана. Сам же Давид плясав із усієї сили перед Господом, а був при тому підперезаний лняним ефодом. Так переносили Давид і ввесь дом Ізрайлїв скриню Господню з веселощами й трубними звуками. Як же ввіходила скриня Господня в Давидів город, Саулова дочка Мелхола дивилась у вікно, а бачучи, як царь Давид плясав і танцював перед Господом, почула в серцї погорду до його. І принесли скриню Господню, й поставили її на призначеному місцї в наметї, що його Давид про неї спорудив, і принїс Давид перед Господом усепаленнє й жертву мирну. А скінчивши Давид приношеннє всепалення й жертов мирних, благословив народ імям Господа Саваота. І роздав усьому народові, всьому Ізраїлеві, чоловікам і жінкам, кожному по книшу, й по кусневі печенї та пирогові смаженому в олїї, й розійшлись усї по домах. Як прийшов же додому Давид привітати родину свою, зустріла Давида Саулова дочка, Мелхола, словами: Але ж бо й поважно виступав сьогоднї царь Ізрайлїв, обнажуючись перед очима служебок підданих своїх, як обнажуєсь хиба який пустяка-весельчак. І відказав Давид Мелхолї: Перед Господом, що волїв вибрати мене нїж отця твого й ввесь дом його, та поставив мене князем над народом Господнїм, над Ізраїлем, перед тим Господом я буду плясати й грати; А навіть впокорюсь і буду понижувати себе ще більш нїж сьогоднї в очах моїх, а в служебок, що ти про них кажеш, я ще більшої зажию слави. Тим то в Мелхоли, дочки Саулової, не було дитини до самої смертї її.