2-а Самуїлова 4:1-12 - Compare All Versions

Поділитись

І почув Саулів син, що помер Авнер у Хевроні, і опустилися руки його, а ввесь Ізраїль збентежився. А Саулів син мав двох мужів, керівників відділів, ім’я одному Баана, а ім’я другому Рехав, сини бееротянина Ріммона, а Веніяминових синів, бо й Беерот залічений був на Веніямина. Та повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і мешкали там приходьками, і так є аж до цього дня. А Йонатан, Саулів син, мав кульгавого сина; він був віку п’яти літ, коли прийшла звістка про Саула та Йонатана з Їзреелу. А нянька його несла його й утікала; і сталося, коли вона поспішно втікала, то він упав й окривів. А ім’я його Мефівошет. І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і ввійшли, як була денна спекота, до Іш-Бошетового дому, а він лежав у південному спочинку. І ото ввійшли вони аж до середини дому, ніби взяти пшениці, та й ударили його в живіт. І Рехав та брат його Баана втекли. Отож, увійшли вони до дому, а він лежить на ліжку своїм у своїй спальні, і вони вдарили його, і вбили його, і зняли йому голову. І взяли вони його голову, і йшли степовою дорогою всю ніч. І принесли вони Іш-Бошетову голову до Давида в Хеврон, та й сказали цареві: Оце голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, що шукав був твоєї душі. І дав Господь цього дня панові моєму, цареві, пімсту над Саулом та над насінням його. І відповів Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротеянина Ріммона, і сказав їм: Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого утиску, коли того, хто розповів мені, кажучи: Ось помер Саул, а він був в очах своїх, як приємний вісник, я схопив його, і вбив його в Ціклаґу, замість дати йому нагороду за звістку, тим більше, коли люди несправедливі вбили справедливого чоловіка в домі його на постелі його! А тепер чи я не пошукаю його крови з вашої руки, і не вигублю вас із Краю? І Давид наказав слугам, і вони вбили їх, і відрубали їхні руки та їхні ноги, та й повісили над ставом у Хевроні. А Іш-Бошетову голову взяли й поховали в Авнеровім гробі в Хевроні.

Коли син Саула Іш-Бошет почув, що Авнер загинув у Хевроні, він перелякався, а весь Ізраїль переполошився. Двоє слуг Саулового сина були командирами грабіжницьких загонів. Одного звали Баана, а другого — Рехав. Вони доводилися синами бееротцю Риммону з веніаминового коліна, саме тому Беерот вважається частиною Веніамина. Річ у тім, що бееротці втекли до Ґіттаїма, і дотепер живуть там, як чужинці. У Йонатана, сина Саула, був син, який кульгав на обидві ноги. Йому минуло п’ять років, коли прийшла звістка з Єзреела про загибель Саула та Йонатана. Нянька, перелякавшись, схопила малюка й кинулася навтіки. Поспішаючи, вона випустила його з рук, хлопчик упав і з того часу почав кульгати. Звали його Мефівошет. Рехав і Баана, сини Риммона бееротського, попрямували до оселі Іш-Бошета. Вони прибули туди в самісіньку спеку, коли він відпочивав пополудні. Вони пройшли вглиб дому, нібито для того, щоб узяти пшениці, і розпороли йому живіт. Потім Рехав з братом Бааною втекли. Сталося так, що вони зайшли в будинок саме тоді, коли він лежав на ліжку в опочивальні. Розпоровши йому живіт і вбивши його, вони відрубали йому голову. Забравши її з собою, йшли цілу ніч через Йорданську долину. Вони принесли голову Іш-Бошета Давидові в Хеврон і звернулися до нього з такими словами: «Ось голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, який намагався відняти в тебе життя. Сьогодні Господь помстився за нашого володаря-царя Саулові та його нащадкам». Давид відповів Рехаву та його братові Баані, синам Риммона бееротського: «Присягаюся життям Господа, який виручив мене з біди: коли мені сказав чоловік, що Саул помер, думаючи при цьому, що приніс мені добру звістку, я схопив його і стратив у Зиклаґу. Такою була винагорода за його звістку! Надто ж коли негідники вбили невинного чоловіка у його власному домі на власному ліжку, чи ж не слід мені відплатити вам за кров його і звільнити землю від вас?» Тож Давид звелів слугам убити їх. Вони відрубали руки й ноги в мерців, а тіла повісили біля ставу в Хевроні. Голову Іш-Бошета поховали в гробниці Авнера у Хевроні.

І почув Мемфівостей, син Саула, що Авенир помер в Хевроні, і опустилися його руки, і всі ізраїльські мужі ослабли. А в Мемфівостея два мужі — проводирі угрупувань сина Саула, ім’я одного — Ваана, ім’я другого — Рихав, сини Реммона з Вирота, із синів Веніаміна (адже Вирот належав синам Веніаміна). І втекли виротейці до Ґеттема, і там жили аж до цього дня. (Йонатан, син Саула, мав сина, з ураженими ногами. Він був п’ятилітнього віку, коли з Єзраїла прийшла вістка про Саула і Йонатана, його сина, і його опікунка взяла його та втекла. І сталося, що коли вона поспішала і відходила, то він упав і став кульгавим, його ім’я також було Мемфівостей). І пішли сини Реммона з Вирота, Рехав і Ваана, і ввійшли в спеку дня в дім Мемфівостея, а він у південь спав на ліжку. І ось воротар дому віяв пшеницю, задрімав і заснув. Тож брати Рехав і Ваана крадькома пройшли і ввійшли в дім, а Мемфівостей спав на своєму ліжку у своїй спальні. Його били і вбили, відрубали йому голову, взяли його голову та йшли дорогою на захід усю ніч. Вони принесли голову Мемфівостея Давидові в Хеврон і промовили до царя: Ось голова Мемфівостея, сина Саула, твого ворога, який шукав твоєї душі, і Господь дав володареві-царю помсту над твоїми ворогами в цей день, — над Саулом, твоїм ворогом, і його потомством! А Давид так відповів Рехавові та Ваані, його братові, синам Реммона з Вирота: Нехай живе Господь, Який спас душу мою від усякого смутку, — сказав він їм, — адже той, хто сповістив мені, що помер Саул, він був як той, хто звіщав приємне переді мною! Та я схопив його і вбив у Секелаку, — того, який думав, що я дам винагороду. Тепер же мужі негідні вбили праведного чоловіка в його домі на його ліжку. Тож тепер я домагатимуся його крові з вашої руки і вигублю вас із землі! І Давид дав наказ своїм слугам, і вони вбили їх, відрубали їхні руки та їхні ноги, і повісили їх біля джерела в Хевроні. А голову Мемфівостея поховали в гробниці Авенира, сина Нира.

Як довідався Саулів син Евостей, що в Гебронї зійшов із сьвіту Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився. Було ж у Саулового сина Евостея два мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини Реммона Бееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилїчено до Бенямина. (А Бееротяне повтїкали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками. А в Саулового сина Йонатана був син кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вістї про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втїкала, упав він та й зробився кульгавим. Звали його Мемфівостей.) Отже Реммонові сини з Беерота, Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме лїг на постелї спати. Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, нїби тому, щоб купити пшеницї. Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальнї на постелї, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч. І принесли вони Евостеєву голову Давидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога твого, що хотїв згубити з сьвіту тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулї й на потомках його. Давид же дав Рихабові та братові його Баанї, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди, Коли того, що принїс менї звістку: Саул полїг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелїв я взяти й стяти в Секегалї, замість дати йому нагороду, То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господї на постелї його, чи ж не буду вимагати крові його од вас, та й не викореню вас із землї? І повелїв Давид людям своїм, і повбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Гебронї; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Гебронї.