2-а Самуїлова 22:1-20 - Compare All Versions

Поділитись

І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової, та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене. Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили! В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій. Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву! з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього! Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах. А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі. Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче. Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав. Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив. І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його. Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих. Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони. Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям. І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

Давид заспівав Господу цю пісню, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів і від Саула. Він сказав: «Господь — моя Скеля, твердиня моя; Господь — мій Спаситель. Мій Бог — моя Скеля, де завжди ховаюся я, мій щит і моя сила, що спасіння несе, фортеця, мій притулок, мій Спаситель рятує мене від жорстоких людей. До Бога, достойного слави, я лину словами, і ось врятований я від моїх ворогів. Загибелі хвилі бурхливі навколо здіймались, потоки руїни мене огортали. Мене оплутали тенета смерті; загибелі пути мені накидали. У відчаї й горі до Господа лину словами, взиваю до Бога мого. Він з храму мій голос почув, мій крик Його вуха торкнувся. Здригнулася земля і затряслася, небес основи затремтіли, все стугоніло, Він бо лютував. Із ніздрів клубочилися дими, з уст виривався пломінь нищівний, й розпечене вугілля полум’ям взялося. Він небеса розверзлі скинув долу, ступні Його на хмарах темних. Він сів на Херувимів й полетів, підхоплений крилом вітрів. Із темряви Він прикриття Собі зробив: дощові темні хмари в небесах. Його присутність, осяяна, немов розжарене вугілля, кресала білі нитки блискавиць. Господь громами із небес Себе явив, голос Всевишнього луною відгукнувся. Він стріли запустив і ворогів розкидав, а блискавиць удари їх смертельно пронизали. Морські глибини оголились, земні підвалини відкрились, коли Господь сварити нас почав, коли із ніздрів Його дихання прорвалось. Він дотягнувся з висоти до мене і підніс. З глибин морських (з біди) мене підняв. Від ворога могутнього мене порятував, Він спас мене від недругів, яких би не здолав я. У день мого нещастя навалилися вороги, але Господь мені підтримку дарував. Мене Він виніс на простори неозорі, Він врятував мене, бо вподобав.

І виголосив Давид Господу слова цієї пісні в день, коли Господь спас його з руки всіх його ворогів та з руки Саула, і сказав: О Господи, скеля моя, моя твердиня і мій спаситель! Мій Бог буде мені вартовим, впевнено буду в Ньому, мій оборонець і ріг мого спасіння, мій помічник та охорона мого спасіння, — Ти мене спасеш від неправедного! Співом прикличу Господа і врятуюся від моїх ворогів. Бо охопили мене смертельні болі, мене засмутили потоки безбожності. Мене оточили смертельні болі, мене випередили тягарі смерті. Коли буду пригніченим, закличу до Господа і закличу до мого Бога. І Він вислухає мій голос зі Свого храму, і мій крик — у Його вухах. Земля жахнулася і затряслася, основи неба жахнулися і розірвалися, бо Господь розгнівався на них. Піднявся дим у Його гніві, і вогонь з Його уст пожирає, вугілля розгорілося від Нього. Він схилив небо і зійшов, і темрява під Його ногами. Він сів на херувимах — і полетів, і з’явився на крилах вітру. І поклав темряву як Свій сховок довкола Себе, Його намет — темрява вод, згустив у хмарах повітря. Від світіння перед Ним загорілося вогненне вугілля. Загримів Господь з неба, і Свій голос Всевишній подав, послав стріли і розсіяв їх, послав блискавку і перелякав їх. І відкрилися джерела моря, і відкрилися основи Всесвіту від Господньої погрози, від подуву Духа Його гніву. Він послав з гори і взяв мене, витягнув мене з великих вод. Спас мене від моїх сильних ворогів, від тих, хто ненавидить мене, бо вони стали сильнішими за мене. Випередили мене в дні мого пригноблення, — та Господь був моїм підкріпленням, вивів мене на широчінь і спас мене, бо вподобав мене.

І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:* Господь - скеля моя у тїснотї моїй, захищає - рятує. Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили. Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре. Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками. Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує. І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє. Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним. Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло. Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його; Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі. Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару. Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий; Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий. Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались. І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного. І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг. Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу, На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.