2-е до коринтян 12:11-21
2-е до коринтян 12:11-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий. У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням. То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину. Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки — дітей. Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше? Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував. Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні. Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Він діяв так само чесно як і ми. Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно. Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя. Боюся, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.
2-е до коринтян 12:11-21 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Я став безумним, хвалячись; це ви мене змусили до цього. Ви повинні були хвалити мене, бо я нічим не поступаюсь перед найвищими апостолами, хоча я й ніщо. Ознаки апостола були виявлені серед вас з усім терпінням у знаменнях, чудесах і силах. Бо чого у вас менше, ніж в інших церков? Хіба тільки того, що сам я не обтяжував вас. Простіть мені таку кривду. Ось утретє я готовий прийти до вас, і не буду обтяжувати вас, бо я шукаю не вашого, а вас; бо не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей. Я сам з великою охотою витрачу й витрачусь ради ваших душ, навіть якщо й, значно більше люблячи вас, я менше любимий вами. Припустимо, сам я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, оббирав вас підступом. Хіба я отримав від вас зиск через когось із тих, кого посилав до вас? Я ублагав Тита, а з ним послав одного брата. Хіба Тит отримав від вас зиск? Хіба не в тому ж дусі ми ходили? не тими ж слідами? Ви знову думаєте, що ми виправдовуємось перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, а все це, улюблені, для вашого збудування. Бо боюся, щоб, прийшовши, я не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб сам не був знайдений вами таким, яким ви не хочете; щоб не знайшов у вас чвар, заздрощів, люті, суперечок, обмов, пліток, пихи, безладдя; щоб, коли знову прийду, не принизив мене мій Бог перед вами і я не оплакував багатьох, які раніше згрішили і не покаялись у нечистоті, блуді й розпусті, які вони чинили.
2-е до коринтян 12:11-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо. А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах. Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину! Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки. Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений. Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав? Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами? Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову! Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя, щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
2-е до коринтян 12:11-21 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
[Хвалячись], став я нерозумним, — ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я нічим не поступаюся архиапостолам, хоч я ніщо. Адже ознаки апостольства виявилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і проявах сили. Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в тому, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю «провину». Оце втретє я готовий прийти до вас, та не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Адже не діти повинні батькам збирати маєток, а батьки — дітям. Я ж охоче потрачуся на вас і пожертвую собою за ваші душі, — і хоч дуже люблю вас, я менш улюблений. Припустимо, що я не обтяжував вас, але, будучи хитрим, здобув вас підступом. Хіба я коли-небудь використав вас через тих, кого до вас посилав? Я вмовив Тита й послав разом з ним брата, — чи використав вас Тит? Хіба не діяли ми в одному дусі? Хіба не ходили ми тими самими слідами? Може, ви знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Перед Богом у Христі кажемо: все чинимо, улюблені, для вашого збудування. Та боюся, аби часом, коли прийду, не знайти вас такими, якими б не хотів, і щоб сам не був для вас таким, якого б ви не бажали. Щоб не було сварок, заздрощів, обурення, суперництва, обмов, пліток, пихи, безладдя; щоби знову, коли прийду, не впокорив мене мій Бог перед вами, і я не оплакував би багатьох, які раніше згрішили та не покаялися в нечистоті, у розпусті, у безсоромності, що їх учинили.
2-е до коринтян 12:11-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо. Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду. Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей. Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами. Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу; щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.