1-е до солунян 3:1-13
1-е до солунян 3:1-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тож не в змозі це більше витримати, ми вирішили самі залишитися в Афінах. Ми послали Тимофія, нашого брата і товариша в праці Божій, у проголошенні Доброї Звістки про Христа. Ми послали його, щоб зміцнити вас і підбадьорити в вашій вірі, щоб ніхто не похитнувся через ці труднощі, які маємо ми зараз. Бо ви самі знаєте, що ми призначені на це. Навіть коли ми були з вами, то наперед застерігали вас, що страждатимемо. Тож, як вам добре відомо, воно так і сталося. Отже, не маючи змоги більше чекати, я вирядив Тимофія довідатися про вашу віру. Я боявся, щоб лукавий часом не спокусив вас, і щоб наш тяжкий труд не був марний. Але Тимофій щойно повернувся від вас і приніс нам Добру Звістку про віру вашу і любов. Він сказав нам, що ви завжди тепло згадуєте про нас, і що маєте сильне бажання побачити нас так само, як і ми бажаємо побачити вас. Тож, брати і сестри, у всіх наших стражданнях і гоніннях ми підбадьорилися вірою вашою. Так, ми тепер сповнені життя, бо знаємо, що ви міцно стоїте в Господі. Яку подяку ми можемо віддати Богові за вас, за всю ту радість, що ми маємо перед нашим Богом? Ми ревно молимось і вдень, і вночі, щоб змогли ми вас побачити знов і дати вам усе необхідне, аби зміцнити вашу віру. Тож нехай сам Бог наш і Отець і Господь Ісус спрямують наш шлях до вас. Нехай Господь примножить і збагатить вас любов’ю одне до одного й до всіх інших, так само, як і ми сповнені любові до вас. Нехай Він зміцнить в вас бажання праведного життя і зробить вас невинними й святими перед Богом нашим і Отцем у час пришестя Господа нашого Ісуса з усіма Його святими людьми.
1-е до солунян 3:1-13 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тому, більше не терплячи, ми вирішили залишитися в Афінах одні, а послали Тимофія, нашого брата і служителя Божого, і нашого співпрацівника в проповіді Євангелія Христового, щоб утвердити вас і втішити вас у вашій вірі, щоб ніхто не хитався у цих скорботах; бо ви самі знаєте, що на це ми й призначені. Бо й коли ми були у вас, то попереджали вас, що маємо зазнавати скорбот, як і сталось і як ви знаєте. Тому і я, більше не терплячи, послав дізнатися про вашу віру, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став даремним наш труд. А тепер, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про вашу віру й любов і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, прагнучи побачити нас, як і ми вас, тому ми при всій нашій скорботі й біді утішилися за вас, брати, вашою вірою. Бо тепер ми живемо, якщо ви стоїте в Господі. Бо яку подяку ми можемо віддати за вас Богу за всю радість, якою радіємо за вас перед нашим Богом, вдень і вночі дуже ревно молячись, щоб побачити ваше лице і довершити те, чого не вистачає вашій вірі? Сам же Бог і наш Отець та наш Господь Ісус Христос хай направить до вас нашу дорогу. А вас Господь хай наповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як ми наповнені до вас, щоб утвердити ваші серця бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем при приході нашого Господа Ісуса Христа з усіма Його святими.
1-е до солунян 3:1-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тому то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі, і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі, щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено. Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви. Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний. А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам’ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас, через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри. Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте! Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом? Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі. Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас! А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас! Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!
1-е до солунян 3:1-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах, а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі. Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені. Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо. Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною. А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас, саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру. Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі! Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом? Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі. Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас. І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас, аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь.
1-е до солунян 3:1-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій, щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш. Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас, тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою: бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї. Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої? Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас, щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.