1-а Самуїлова 2:12-36 - Compare All Versions

Поділитись

А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа, ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м’ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце. І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло. Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м’яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м’яса вареного, а тільки сире! А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя! А той говорив: Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою! І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву. А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом. А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву. А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв. І пішли вони на місце своє. І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки. А отрок Самуїл ріс із Господом. А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону! Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї? Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей. І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об’явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем. І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм. Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені! Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму. І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку. А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня. А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні. І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.

Сини Елі були мерзенними людьми: вони не визнавали Господа. Існував такий звичай у священиків: коли хтось приносив жертву, у той час, як варилося м’ясо, прислужник священика підходив до казана, тримаючи в руці тризубу виделку. Він устромляв її в миску, каструлю, казан або горщик, витягував звідти для священика те, що чіплялося на зубці. Так священики чинили з тими ізраїльтянами, які приходили в Шило. Але ще до того, як витоплювався жир, помічник священика підходив до чоловіка, який приносив жертву, й говорив йому: «Дай частину м’яса священику, щоб запекти. Він не візьме від тебе варене м’ясо, лише сире». Якщо чоловік йому на це відповідав: «Нехай спочатку жир википить, а тоді бери собі що забажаєш», — то прислужник сказав би: «Ні, давай тепер. Якщо ж не даси, то силою відберу». Це був великий гріх Гофні та Фінегаса, синів Елі, в очах Господа, адже вони зневажливо ставилися до дарів Господу. Самуїл же служив Господу. Він вдягав лляний ефод. Щороку матінка шила для нього малу верхню одежину і приносила її, коли приходила з чоловіком, щоб принести річну жертву. Елі благословив Елкану і його дружину, сказавши: «Нехай Господь пошле тобі дітей від цієї дружини, щоб вони були у вас замість того, якого ти просила у Господа й віддала Йому». З тим вони й пішли додому. І Господь був милостивий до Ганни. Вона завагітніла й народила трьох синів та двох дочок. Тим часом юнак Самуїл зростав з Господом. Коли Елі був уже дуже старий, він довідався про те, що його сини робили ізраїльтянам, що вони спали з жінками, які прислужували на вході до намету зібрання. Він їм сказав: «Чому ви таке робите? Від усіх цих людей я довідуюся про ваші негідні вчинки. Ні, сини мої, це недобра слава розходиться між людьми Господніми. Якщо чоловік згрішив проти іншого, Бог може заступитися за нього. Але якщо людина грішитиме проти Господа, хто ж заступиться за неї?» Та сини не слухали батькових повчань, бо то Господь вирішив віддати їх на смерть. А юнак Самуїл мужнів, обласканий Господом і людьми. Якось до Елі прийшов Божий чоловік та й каже: «Ось що Господь говорить: „Хіба Я не відкрився твоїм предкам, коли вони були рабами фараона? З-поміж усіх племен Ізраїлю Я вибрав священиком саме твого батька, щоб він підходив до Мого жертовника і спалював запашне куріння, коли в ефоді служить Мені. Я також передав у дім твого батька всі жертви, принесені на вогні ізраїльтянами. Чому ж ви нехтуєте Моїми жертвами й підношеннями, які Я заповів для Своєї оселі? Чому ви синів своїх шануєте більше, ніж Мене, жиріючи на добірних шматках з кожної жертви, яку приніс Мій народ ізраїльський?” Тому Господь Бог Ізраїлю проголосив: „Я обіцяв, що твоя родина і родина твого батька завжди Мені служитимуть”. А тепер Господь промовляє: „Не буде цього! Я шануватиму тих, хто Мене шанує; а хто на Мене не зважає, той буде проклятий. Приходить час, коли Я позбавляю сили тебе і рід предків твоїх, тому й не доживе до старості ніхто з вашого роду, а ти зазнаєш горя у своїй оселі. Хоч Ізраїль матиме багато добра, ніхто з твого роду ніколи не доживе до старості. А ті, кого Я не прожену від свого жертовника, житимуть лише для того, щоб сльози випікали очі ваші, щоб горе ви носили в серці. Ваші ж нащадки поляжуть від меча. Це буде знаком тобі: твої двоє синів Гофні та Фінегас помруть в один день. Я виховаю для Себе вірного священика, який чинитиме те, що в Мене на серці, що в Мене на думці. Я зведу для нього вірою укріплений дім, і він завжди служитиме Мені помазаником Моїм. Тоді всі, хто залишиться в твоєму роду, прийдуть схилитися перед ним, випрошуючи срібну монету чи хлібину; всі благатимуть його: „Признач мене служити священиком, щоб мати хоч крихту хліба”».

А сини священика Ілі — погані сини, які не знали Господа. І правила для священика від народу, кожного, хто приносить жертву, були: приходив слуга священика, як тільки звариться м’ясо, то м’ясна вилка була в його руці, і вкладав її до великого котла — чи до мідного, чи до казана — і все, що лиш захопить вилка, священик забирав собі. Згідно із цим чинили всьому Ізраїлеві, тим, які приходили принести жертву Господу в Силомі. І раніше, ніж приносили в жертву лій, приходив слуга священика і говорив чоловікові, який приносив жертву: Дай м’ясо, щоб зварити священикові, і не беру в тебе більше з котла! І говорив чоловік, який приносив жертву: Нехай спочатку принесеться жертва, так, як приписано, і жир, а тоді візьмеш собі з усього, що забажає твоя душа. А той говорив: Ні, даси тепер, а якщо ні, то візьму силою! І перед Господом гріх молодців був дуже великий, бо відкидали Господню жертву. А хлопчина Самуїл, підперезаний лляним ефодом, служив перед Господом, і його матір зробила йому подвійний малий одяг, і приносила йому з року в рік, коли вона йшла зі своїм чоловіком приносити річну жертву. Ілі поблагословив Елкана та його жінку, кажучи: Нехай Господь дасть тобі нащадка від цієї жінки за дар, який ти дав Господу. І чоловік пішов до своєї місцевості. Господь відвідав Анну, і вона зачала ще трьох синів і дві дочки. А хлопчина Самуїл став великим перед Господом. Ілі був дуже старий. І він почув, що його сини чинили ізраїльським синам, і сказав їм: Навіщо чините за цим словом, яке я чую з уст усього Господнього народу! Ні, діти, бо не добра чутка, яку я чую, не чиніть так, бо недобрі чутки ті, які я чую, що народ не служить Господу! Якщо якийсь чоловік часом згрішить проти іншого чоловіка, то помоляться за нього до Господа; а якщо він згрішить проти Господа, хто за нього помолиться? Та вони не слухалися голосу свого батька, бо Господь, мав твердий намір їх знищити. А хлопчина Самуїл підростав, і був добрий і перед Господом, і перед людьми. Якось прийшов Божий чоловік до Ілі, і сказав: Так говорить Господь: Я ж об’явився домові твого батька, коли вони були рабами в домі фараона в єгипетській землі! І Я вибрав дім твого батька з усіх ізраїльських племен, щоб Мені служили і підіймалися до Мого жертовника, кадили ладаном і носили ефод, і Я дав домові твого батька в їжу все, що приносили в жертву на вогні ізраїльські сини. Навіщо ж глянув ти безсоромним оком на Мій ладан і на Мою жертву і прославив твоїх синів понад Мене, щоб вони благословляли себе первоплодами кожної ізраїльської жертви раніше за Мене. Через це так сказав Господь, Бог Ізраїля: Раніше Я сказав: Твій дім і дім твого батька ходитиме переді Мною до віку. А тепер говорить Господь: Не так переді Мною, бо тих, хто Мене прославляє, Я прославлю, а того, хто Мене зневажає, Я зневажу! Ось приходять дні, і вигублю твоє потомство й потомство дому твого батька, і не буде в тебе старця в Моєму домі всі дні. А мужа не вигублю в тебе від Мого жертовника для того, щоби його очі стали незрячими від сліз, і підупала його душа, і кожний, хто залишиться з твого дому, вони поляжуть від людського меча. Ось це тобі знак, який прийде на цих двох твоїх синів — Офнія і Фінееса: Одного дня вони обидва помруть! І поставлю Собі вірного священика, який чинитиме все, що в Моєму серці та в Моїй душі. І збудую йому вірний дім, і ходитиме перед Моїм помазаником усі дні. І буде, що хто залишиться у твоєму домі, прийде поклонитися йому за невелику кількість срібла, кажучи: Постав мене на одну з твоїх служб, щоб їсти хліб.

Сини ж Іліїні та були ледачі люде, що не дбали про Господа, Анї про обовязки сьвященничі супроти народу. Що заколе бувало хто жертву, то мясиво ще вариться, а вже слуга сьвященників приходить з трозубою виделкою в руцї, Та й запускає її в казан, горщик чи то сковороду, і що вилка вутягнуть, бере сьвященник собі! Так вони чинили з усїма Ізрайлитянами, що приходили туди в Силом. І перш нїж бувало пустять товщ з димом, прийде сьвященників слуга та й каже тому, хто жертвує: Давай лишень мясива на печеню сьвященникові! Не треба йому від тебе вареного мясива, дай сирцем! Як відкаже ж йому той: Перше треба пустити з димом тук, як се належиться, тодї й бери що тобі любо, так він відказує йому: Нї, зараз давай, а не даси, возьму силоміць! Оце ж були дуже тяжкі провини перед Господом обох молодиків, бо вони відвертали від приношення жертов Господеві. Самуїл ж доглядав служби перед Господом, хлопчик, підперезаний ільляним опліччем (ефодом). До того ж обмисляла його мати верхньою маленькою одежиною та й приносила що року, приходючи з чоловіком, щоб зложити на жертву. І благословляв тодї Ілїй Елкану й жінку його щоразу, й промовляв: Нехай дасть тобі Господь потомків від сієї жінки намість відданого, що віддав єси його Господеві! Тодї вертались вони у свою домівку. І погодив Господь Аннї так, що вона вродила ще три сини й дві дочки. Молодик же Самуїл ріс при Господї. Був Ілїй дуже вже старий чоловік. Однакже, як бувало почує, що коять сини його всьому Ізрайлеві, та що вони пригортаються до женщин, що служили при громадському наметї, Так і каже було їм: Про що ви коїте таке, як я чую від усього люду Ізраїльського? Нї, дїти мої, ледача йде про вас поголоска, яку я зачуваю; ви приводите до переступу народ Господень! Як чоловік провиниться проти чоловіка, то помоляться про його Господеві, як же чоловік (сьвященник) провинить Господеві, то хто молитись ме за ним? Но вони не слухали батькового слова, бо Господь призначив уже їм смерть. Молодий же Самуїл підростав що раз більше і здобував усе більш ласку в Господа, як і в людей. І прийшов Божий чоловік до Ілїї та й рече йому: Тако глаголе Господь: Чи я ж не обявився домові батька твого, як вони були ще в дому Фараоновому в Египтї, Та чи не вибрав його собі із усїх поколїнь Ізрайлевих у сьвященники, щоб приступав до жертівника мого, щоб запалював кадило і носив ефод передо мною? Чи не удїлав я домові отця твого з усїх жертов синів Ізрайлевих? Про що ж се ви берете під ноги мої жертви й хлїбні приноси, що я заповідав для храмини моєї, і чому ти поважаєш синів твоїх над мене, що ви годуєтесь найпереднїйшими частями з усїх жертов народу мого Ізраїля? За се ж ось як говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я сказав був: дім твій і дім отця твого буде служити перед лицем моїм по віки; та тепер говорить Господь: не так воно буде; бо я прославлю тих, що мене будуть прославляти, а хто мене зневажає, того соромити му. Настане час, що відсїчу руку твою і руку дому вітця твого, так що в твоїй родинї не буде старця. Тодї будеш позирати на противника твого у всьому щастю Ізрайлевому, та в твоїй родинї не буде нїкого старезного по всї днї. Та не відкину я всякого з тебе від жертівника мого, щоб колоти очі твої, і мучити душу твою; усе ж потомство твоє в середнїх лїтах буде гинути. Ознакою ж тобі, що станеться з обома синами твоїми, Офнїєм і Пинеесом, буде: що вони обидва помруть одного дня. Я ж собі поставлю надїйного сьвященника, що чинити ме волю мою по душі менї; і збудую йому незрушиму господу, і буде він по всї днї ходити перед помазанником моїм. І буде колись так, що, хто б нї зоставсь із потомків твоїх, приходити і припадати ме перед ним, випрошуючи гроша срібного і скибочку хлїба, та казати ме: Прийми мене на яку послугу в твойму левітському урядованню, щоб мати чим прохарчуватись.