1-а царiв 21:1-29
1-а царiв 21:1-29 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Трохи згодом стався випадок, пов’язаний з виноградником, що належав єзрееліту Навоту. Виноградник був у Єзреелі, недалеко від палацу Агава, царя Самарії. Агав сказав Навоту: «Дозволь мені використати твій виноградник під город, оскільки він близько від мого палацу. Натомість я дам тобі кращий виноградник або, якщо хочеш, я заплачу тобі стільки, скільки він коштує». Але Навот відповів: «Господь забороняє віддавати спадщину моїх батьків тобі». Тож Агав пішов додому набурмосений і злий, оскільки єзрееліт Навот сказав: «Я не віддам тобі спадщину моїх батьків». Він ліг у ліжко засмучений і відмовився від їжі. Його дружина Єзевел зайшла й спитала: «Чого ти засмучений? Чому не їси?» Він відповів їй: «Бо я попросив єзрееліта Навота: „Продай мені свій виноградник або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість цього”. А він відповів: „Я не віддам тобі свій виноградник”». Єзевел, його дружина, сказала: «Це так дієш ти, цар Ізраїлю? Вставай і поїж! Втішся. Я добуду тобі виноградник єзрееліта Навота». Тож вона написала листи від імені Агава, поставила на них його печатку й розіслала старійшинам та вельможам, які жили в одному місті з єзреелітом Навотом. У тих листах вона писала: «Проголосіть піст і посадіть Навота на видне місце серед народу. Посадіть двох негідників навпроти нього, і нехай вони підтвердять, що він проклинав Бога і царя. А тоді виведіть його й закидайте камінням». Тож старійшини й вельможі, які жили в одному місті з Навотом, зробили так, як Єзевел наказала в листах, які їм надіслала. Вони проголосили піст і всадовили Навота на видне місце серед гостей. Потім двоє негідників прийшли, сіли навпроти нього й стали свідчити проти Навота перед людьми, кажучи: «Навот проклинав Бога й царя». Тож вони вивели його за місто й забили камінням на смерть. Потім вони відправили вістку Єзевел: «Навота було закидано камінням, він мертвий». Тільки-но Єзевел почула, що Навота було забито камінням на смерть, вона сказала Агаву: «Вставай і забирай виноградник єзрееліта Навота, який відмовився продати його. Він уже не живий, а мертвий». Коли Агав почув, що Навот мертвий, він підвівся, пішов і забрав виноградник Навота. Тоді слово Господнє було Іллі тишвіту: «Піди зустрінься з Агавом, царем Ізраїлю, який править у Самарії. Він зараз у Навотовому винограднику, який він пішов забрати собі. Скажи йому про те, що сказав Господь: „Чи не ти вбив людину й тепер прийшов забрати її землю?” Тоді скажи йому про те, що мовив Господь: „У місці, де собаки злизували Навотову кров, собаки лизатимуть твою кров!”» Агав сказав Іллі: «Тож ти знайшов мене, ворогу мій!» «Я знайшов тебе, — відповів той, — ти продався, щоб робити зло в очах Господа. Я накличу лихо на тебе. Я знищу твоїх нащадків і виріжу всіх Агавових чоловіків у Ізраїлі: рабів чи вільних. Я зроблю твій дім таким, як у Єровоама, сина Невата, і Вааша, сина Агіжі, оскільки ти розгнівав мене і змусив Ізраїль згрішити. А щодо Єзевел, Господь сказав: „Собаки пожиратимуть Єзевел під стінами Єзреела. Собаки пожиратимуть усіх тих з Агавового роду, хто помиратиме в місті, а птахи небесні поїдатимуть тих, хто помиратиме в полі”». Ніколи не було такого чоловіка, як Агав, хто продався б, щоб чинити зле в очах Господа, його підштовхнула на це його дружина Єзевел. Він поводився як найбридкіше, поклоняючись бовванам, як аморійці, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем. Коли Агав почув ці слова, він порвав на собі одяг, вбрався в жалобне і став поститися. Він ліг у жалобному вбранні й лежав засмучений. Тоді слово Господа було Іллі тишвіту: «Ти помітив, як Агав скромно поводиться переді Мною? Оскільки він поводить себе так скромно, Я зараз не нашлю на нього лихо, але син його постраждає за Агавови гріхи».
1-а царiв 21:1-29 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося по цих пригодах таке. У їзреелянина Навота, що в Їзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя. І говорив Ахав до Навота, кажучи: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому. А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього. Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його. І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків. І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх! І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба. І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба? І сказав він до неї: Бо я говорив до їзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника! І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я. І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом. А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу. І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре... І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них. Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу. І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя! І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер... І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер. І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер. І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його. І було Господнє слово до тішб’янина Іллі, говорячи: Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його. І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров! І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій! А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах. Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі! І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля. І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з’їдять Єзавель на передмур’ї Їзреелу. Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне. Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель. І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами. І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито... І було Господнє слово до тішб’янина Іллі, говорячи: Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм? За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім.
1-а царiв 21:1-29 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І син Адера зібрав усю свою армію, пішов і оточив Самарію, а з ним — тридцять два царі, усі коні та колісниці. Вони прийшли і взяли в облогу Самарію, і воювали проти неї. І він послав до Ахава, царя Ізраїля, у місто, і сказав йому: Так говорить син Адера: Твоє срібло і твоє золото — мої, твої жінки і твої діти — мої! А ізраїльський цар у відповідь сказав: Так, як ти сказав, володарю-царю! Я — твій, і все моє — твоє! І посли знову прийшли, і сказали: Так говорить син Адера: Я послав до тебе, щоб сказати: Твоє срібло і твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей, — мені їх віддаси! Бо в цей час вранці пришлю до тебе моїх слуг, і обшукаю твій дім і доми твоїх слуг, і буде: те, що приємне їхнім очам, на що тільки покладуть свої руки, те вони і візьмуть! І цар Ізраїля закликав усіх старійшин, і сказав: Тож зауважте і зрозумійте, що він шукає зачіпки, бо послав до мене за моїми жінками, за моїми синами і за моїми дочками! Моє срібло і моє золото — того я б від нього не стримував… І старійшини та весь народ сказали йому: Не слухай і не погоджуйся! Тож він сказав послам сина Адера: Скажете вашому володареві: Усе, про що ти раніше посилав до твого раба, учиню, а цього наказу не зможу виконати. І відійшли мужі та принесли назад йому слово. І послав до нього син Адера, кажучи: Таке нехай учинить мені Бог і таке додасть, якщо самарійської землі, скільки потрібно лисицям, вистачить для всього мого пішого народу! А цар Ізраїля у відповідь сказав: Досить! Хай зігнений не хвалиться так, наче він прямий! І сталося, коли він йому відповів такими словами, той і всі царі, які були з ним, пили в наметах. І він сказав своїм слугам: Збудуйте траншеї! І напроти міста збудували траншеї. І ось один пророк прийшов до ізраїльського царя і сказав: Так говорить Господь: Чи ти побачив увесь цей великий натовп? Ось Я сьогодні даю його у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! І сказав Ахав: Через кого? А він відповів: Так говорить Господь: Через помічників начальників округів! А хто почне війну? — запитав Ахав. Той же відповів: Ти! І Ахав зробив огляд помічників начальників округів, і було двісті тридцять. І після цього він порахував народ, кожного придатного до війни, — шістдесят тисяч. І він вийшов опівдні, а син Адера пив і був п’яний у Сокхоті, — він і царі (тридцять два царі-союзники, які були з ним). І першими виступили помічники начальників округів. А ті посилали та сповіщали цареві Сирії, доповідаючи: Мужі вийшли із Самарії! І сказав їм: Чи вони виходять у мирі? Візьміть їх живими; а якщо на війну, то схопіть їх живими. І хай не вийдуть з міста помічники начальників округів. А військо, яке було за ними, — кожний вдарив того, хто біля нього, і повторив кожний біля себе, і Сирія втекла, й Ізраїль погнався за ними. А син Адера, цар Сирії, врятувався на коні кіннотника. І виступив ізраїльський цар, і захопив усіх коней і колісниці, і розгромив Сирію великим погромом. Тоді до ізраїльського царя прийшов пророк і сказав: Кріпися, знай і гляди, що вчиниш, бо коли мине рік, син Адера, цар Сирії, виступить проти тебе! А слуги царя Сирії сказали: Бог Ізраїля — Бог гір, а не Бог рівнин, через це Він переміг нас. Якщо ж воюватимемо проти них на рівнині, хіба не переможемо їх? Тож зроби таким чином: Відішли царів, кожного до своєї місцевості, а замість них постав сатрапів, і замінимо твою силу згідно із силою, що відпала від тебе, і коня за коня, і колісниці за колісниці, і воюватимемо з ними на рівнині, і поборемо їх! І той послухався їхнього голосу, і зробив так. І сталося, коли минав рік, то син Адера зробив огляд Сирії і пішов до Афеки на війну проти Ізраїля. А сини Ізраїля були пораховані й вийшли їм назустріч. Ізраїль отаборився напроти них, — наче дві отари кіз, а Сирія заповнила всю землю. Та прийшов Божий чоловік і сказав цареві Ізраїля: Так говорить Господь: Через те, що Сирія сказала: Господь, Бог Ізраїля, є Богом гір, та Він не Богом рівнин, то Я передам цю велику армію у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! І ці отаборюються напроти тих сім днів, і сталося сьомого дня, настав бій, і побив Ізраїль Сирію, до ста тисяч піших в один день.
1-а царiв 21:1-29 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського. От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима. Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх! І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнївний через відповідь, що дав йому Езреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постїль свою, одвернув лице й не схотїв нїчого їсти. І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси? Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелїєм Наботом та й кажу йому: Поступись менї твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником. І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлї, як би ти так поводився? Встань, їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота. І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городї, що жили з Наботом. У листах же писала таке: Оголосїть піст та й посадїть Набота на первому місцї в народнїй радї, А навпроти його посадїте двох нужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведїть його та й побийте каміннєм на смерть. І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городї, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм. З'ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшими народу. І прийшли два нужденники; посїдали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть. А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер. Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Езреелїя Набота, що не хотїв віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер. Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелїя, щоб його посїсти. Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке: Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї - він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, - І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров. І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби; За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї; І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів. І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим: Хто в Ахаба в городї вмре, того пожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме. Нїкого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель. Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слїдом за ідолами, зовсїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих. Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову. І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке: Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку; в днї сина його нашлю горе на дом його.