1-а хронiки 13:1-14
1-а хронiки 13:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них. Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас. А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула». Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям. Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима. І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем. Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком. Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах. Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися. Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом. Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза». Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?» Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського. Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.
1-а хронiки 13:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними. І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас. І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів. І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу. І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір’ят-Єаріму. І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір’ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім’я Його прикликається. І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза. А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах. І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його. І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем... І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім’я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня. І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега? І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома. І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.
1-а хронiки 13:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І Давид зібрав нараду з тисяцькими і сотниками, з кожним вождем, і сказав Давид усьому зібранню Ізраїля: Якщо добре вам і приємне Господу, нашому Богові, то пошлемо до наших братів, які залишилися в усій землі Ізраїля, і з ними — священики-левіти в містах їхнього спадку, і зберуться до нас, і перенесемо до нас ковчег нашого Бога. Адже не шукали його від днів Саула. І все зібрання народу сказало: Так зробити, бо це слово правильне в очах усього народу! І Давид зібрав увесь Ізраїль від околиць Єгипту і аж до входу Імата, щоб принести Божий ковчег з міста Ярім. І Давид його приніс, і весь Ізраїль пішов до міста Давида, що був у племені Юди, щоб принести звідти ковчег Господа Бога, Який перебуває на херувимах, де прикликається Його Ім’я. І поклали Божий ковчег на новий віз із дому Амінадава, і Оза та його брати скеровували віз. Давид же і весь Ізраїль танцювали перед Богом з усієї сили — з піснями, з гуслами і з арфами, з тимпанами, із цимбалами і з трубами. Вони прийшли аж до току Нодава, а Оза простягнув свою руку, щоб затримати ковчег, бо бичок нахилив його. І Господь запалав гнівом на Озу і уразив його там, тому що простягнув свою руку до ковчега, і він помер там перед Богом. І Давид занепав духом через те, що Господь побиттям побив Озу, і назвав те місце: Побиття Ози, — аж до цього дня. І Давида охопив страх перед Богом у той день, і він говорив: Як внесу до себе Божий ковчег? І не повернув Давид ковчег до себе, до міста Давида, а завернув його до дому Аведдара, ґеттейця. І Божий ковчег перебував у домі Аведдара три місяці. І Бог поблагословив Аведдарама та все, що в нього.
1-а хронiки 13:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І держав раду Давид з тисячниками, сотниками й з усїма воєводами, І промовив до всього збору Ізраїлського: Коли вам завгодно, й коли на те буде воля Господа, Бога нашого, пошлїм по всїх усюдах до прочих наших братів по цїлїй землї Ізраїлській, а разом із ними до сьвященників і левітів, в міста та оселї їх, щоб вони зібрались до нас, І візьмемо до себе скриню Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали вваги на неї. І сказала вся громада: Нехай буде так! бо цї слова були до вподоби усїй громадї. І зібрав Давид усїх Ізрайлитян від Египецького Сихор-потока до ввіходу в Емат, щоб перенести скриню Божу з Киріятяриму. І пійшов Давид і ввесь Ізраїль до Киріятяриму, що в Юдеї, щоб перенести звідтіль скриню Господа, сидячого на херувимах, де його імя взивали. І повезли ковчег Божий на новому возї з Абинадабового дому, а Оза та Ахіа провожали воза. А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах. Як дійшли до Хидонового току, простяг Оза свою руку, щоб придержати скриню, бо воли нахилили її. Але Господь розгнївався на Озу й вмертвив його за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він умер тут таки перед лицем Божим. І засмутився Давид, що Господь убив Озу, й назвав те місце Убиттє Ози; так воно зветься й до сього часу. І злякався Давид Бога в той день, і промовив: Як же ж то менї внести до себе скриню Божу? І не повіз Давид скринї до себе, до Давидового міста, а завернув її до дому Обедедома Гетїя. І зіставала скриня Божа в Обед-Едомовій господї три місяцї, й Господь благословив Обедедомовий дїм і все, що в його було.