МАТВІЯ 13:24-43

Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі. Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці та й пішов. А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль. Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль? А він сказав їм: Людина‑ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його? Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. Залиште, щоб і те, й друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні. Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла та й посіяла на своєму полі; воно, хоч і найменше з усіх зерен, та, коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло. Все це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу! Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль. Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, – це Син Людський, а поле – це світ; добірне ж насіння – це сини Царства; кукіль – це сини лукавого; ворог, що його посіяв, – це диявол; жнива – це кінець світу, а женці – це ангели. Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу: Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.