ДІЇ 4:13-31

Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом. І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти. Наказавши їм вийти із синедріону, вони радилися між собою, кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, хто живе в Єрусалимі, – і не можемо того заперечувати. Але щоби більше не поширювалося між народом, заборонімо їм [під загрозою], щоби далі нікому з людей не говорили про це Ім’я! І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Ім’я Ісуса. А Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога? Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули! Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знаходячи, щоби покарати їх, – через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося. А чоловік, з яким сталося це чудо зцілення, мав понад сорок років. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші. Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо й землю, море й усе, що в них! Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, й народи задумали марноту? Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа! Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, – Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю, аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося. Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово, коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса! І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, й усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.