2 САМУЇЛА 2:1-32

Після цього Давид звернувся до Господа й запитав: Чи йти мені в якесь Юдине місто? І Господь сказав йому: Йди! Тоді Давид запитав: Куди мені йти? Він же відповів: У Хеврон. І Давид вирушив туди з обома своїми жінками, – із Ахіноамою з Єзреела та Авігеєю, колишньою дружиною Навала, кармелійця. Привів Давид із собою і людей, котрі були з ним разом з їхніми родинами. Всі вони розселилися в околицях Хеврона. Там зібрались Юдейські мужі й помазали Давида царем над Юдиним племенем. Коли ж повідомили Давидові, розповідаючи, як мешканці Явеша Гілеадського поховали Саула, то Давид направив посланців до старійшин Явеша Гілеадського з такими словами: Благословенні ви Господом за той милосердний учинок, який виявили ви щодо вашого володаря Саула, поховавши його! Тепер же нехай Господь виявить до вас милосердя і справедливість! Що ж до мене, то я також виявлятиму до вас доброту за цей благородний учинок. Тепер же нехай зміцнюються ваші руки, будьте мужніми людьми, хоч і загинув ваш володар Саул! Мене ж Юдине плем’я помазало царем над собою… Тим часом Авнер, син Нера, начальник війська Саула, взяв Саулового сина Ішбошета, спровадив його в Маханаїм і поставив його царем над Гілеадом, над Ашуреянином, над Єзреелем, над Єфремом і над Веніяміном, – фактично над усім Ізраїлем. Ішбошету, сину Саула, було сорок років, коли він став царем над Ізраїлем і царював він два роки. Проте Юдине плем’я було за Давидом. Період царювання Давида в Хевроні над Юдиним племенем становив сім років і шість місяців. Якось Авнер, син Нера, на чолі воїнів Ішбошета, сина Саула, виступив з Маханаїма на Ґівеон. Так само і Йоав, син Церуї, вирушив з військом Давида; вони зіткнулись між собою неподалік ґівеонського ставу. Одні зайняли позиції з одного боку ставу, а інші – з другого боку ставу. Тоді Авнер запропонував Йоаву: Нехай окремі воїни вступлять у двобій перед нами! А Йоав відповів: Нехай вступають! Тож піднялися і вступили у двобій дванадцять воїнів з племені Веніяміна, від Ішбошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давида. І схопив кожен свого супротивника за голову, а свій меч устромив йому в бік, так що всі вони попадали разом. З того часу те місце назвали: Хелкат-Гаццурім (Поле мечів), що в Ґівеоні. У той день розгорілась дуже жорстока битва, й Авнер разом з Ізраїльськими воїнами зазнали повної поразки від воїнів Давида. Там воювали і три сина Церуї: Йоав, Авішай та Асаїл. Але Асаїл був найбільш швидконогим, наче польова сарна. Тож Асаїл погнався за Авнером, і, наздоганяючи Авнера, не ухилявся ні вправо ні вліво. Озирнувшись назад, Авнер гукнув: Чи це ти, Асаїле? А той відповів: Я! Тоді Авнер сказав йому: Поверни собі вправо чи вліво, упіймай когось із воїнів і відбери собі у нього зброю! Але Асаїл не захотів припинити за ним погоні. І Авнер знову звернувся до Асаїла: Відступись від мене! Для чого я мав би тебе пришити до землі! Як же пізніше дивитимусь в очі твоєму брату Йоаву? Коли ж той відмовився відступити, то Авнер вдарив його ратищем (держаком) списа в живіт, і спис пройшов наскрізь, так що він упав, і помер на місці. Після того кожен, хто лише проходив повз того місця, де лежав Асаїл мертвим, то призупинявся. Але Йоав і Авішай далі переслідували Авнера. Коли вже зайшло сонце, вони прибули до пагорба Амма, що навпроти (джерела) Ґіяху, по пустельній дорозі в Ґівеон. Там веніямінці згуртувались навколо Авнера, об’єднавшись в єдиний загін, й зайняли верхів’я одного з пагорбів. Тоді Авнер заволав до Йоава, говорячи: Невже повіки має пожирати меч? Хіба ти не знаєш, яким гірким буде кінець? Коли ти нарешті, скажеш своїм людям, аби вони зупинились, і не переслідували своїх братів? А Йоав відповів: Як живий Бог, запевняю, якби ти не заговорив, то лише під ранок кожен воїн припинив би погоню за своїм братом. Тож Йоав засурмив у ріг, усе військо зупинилось, й далі не переслідувало воїнів Ізраїлю. Таким чином війна припинилась. Авнер зі своїми воїнами йшли Йорданською Долиною всю ту ніч, переправились через Йордан, пройшли весь Бітрон (ущелину) й прибули в Маханаїм. Що ж до Йоава, то він, вернувшись з погоні за Авнером, зібрав усе своє військо. В лавах Давидового війська, крім Асаїла, недорахувались дев’ятнадцять чоловік, тоді як воїни Давида знищили з загону Авнера триста шістдесят веніямінців, які полягли в бою. Після цього, взяли Асаїла й поховали його в батьківській гробниці у Вифлеємі. А Йоав зі своїми воїнами йшов цілу ніч, і лише на світанку прибув у Хеврон.