2 САМУЇЛА 17:1-29

Далі Ахітофел запропонував Авесалому: Дозволь мені вибрати дванадцять тисяч озброєних мужів, і я цієї ж ночі вирушу в погоню за Давидом. Я нападу на нього, коли він ще стомлений і знесилений; така несподівана раптовість викличе в усіх жах, – люди, що з ним, розбіжаться, і я вб’ю лише самого царя, після чого приведу до тебе весь народ, як приводять наречену до свого чоловіка. Адже якщо не стане людини, смерті якої ти жадаєш, то в усьому народі буде мир! Така порада сподобалась Авесалому та всім старійшинам Ізраїлю. Але Авесалом все ж сказав: Покличте ще і аркійця Хушая, – послухаємо, що скаже він. Після того як Хушай прийшов до Авесалома, то Авесалом розповів, яку пораду дав йому Ахітофел, і запитав: Чи мали би ми діяти за його порадою? Якщо ні, то що порадиш ти? Хушай відповів Авесалому: Цього разу порада Ахітофела недобра. Далі Хушай сказав: Ти знаєш свого батька та його воїнів, що вони справжні лицарі, й зараз вони так розлючені, як польова ведмедиця, в якої відібрали дітей. До того ж, твій батько – досвідчений воїн, і не стане ночувати разом з народом. Ось і тепер він, безперечно, ховається в якійсь печері, чи в якомусь іншому місці. І коли на самому початку поляжуть якісь твої люди, то, хто лише про це почує, скаже: Прибічники Авесалома зазнали поразки. Тоді навіть найхоробріший, в якого серце подібне до лев’ячого, то і він все одно впаде на дусі, оскільки весь Ізраїль знає, що твій батько справжній лицар, як і ті, що з ним, – хоробрі воїни. Ось що я раджу: Спочатку нехай до тебе збереться весь Ізраїль, – від Дана й до Вірсавії, – так багато, як піску на березі моря, – і ти особисто вирушиш з ними на битву. І тоді наскочимо на нього, в якому б місці він не перебував, – нагрянемо на нього, як роса спадає на землю; після цього не залишиться ні він, ані жоден з тих вояків, що з ним! Якби він навіть сховався в якомусь місті, то весь Ізраїль принесе стільки шнурів, що затягнемо його (місто) аж у потік, так що не залишиться від нього жодного камінця! Тоді Авесалом і всі мужі Ізраїлю сказали: Порада аркійця Хушая краща, ніж порада Ахітофела! Однак все це було визначено Господом, аби добра (для Авесалома) порада Ахітофела була відкинута, оскільки Господь вирішив спровадити на Авесалома загибель. І Хушай негайно розповів священикам Садоку й Авіятару, що порадив Авесалому та старійшинам Ізраїлю Ахітофел, а що порадив він. Після цього він сказав: Терміново посилайте й повідомте Давидові мої слова: Не залишайся цієї ночі в пустелі біля йорданських бродів, але якомога швидше переправляйся, щоб часом не загинули як сам цар, так і весь його озброєний народ. У той час Йонатан і Ахімаас знаходились біля Ен-Роґела, чекаючи повідомлень, і їм заборонялось з’являтись у місті, тоді як одна зі служниць приходила й усе їм розповідала. Вони ж негайно йшли й переказували це цареві Давидові. Але одного разу їх побачив слуга, який доніс про них Авесаломові. Дізнавшись про це, вони обидва швидко втекли й прибули до житла якогось чоловіка в Бахурімі, на подвір’ї якого була криниця. Вони миттєво спустилися туди, а дружина того чоловіка взяла покривало, розстелила його над отвором криниці й насипала на нього зерна для сушіння, так що нічого не можна було запримітити. Коли ж прийшли слуги Авесалома до дому тієї жінки й запитали: Де Ахімаас та Йонатан, то жінка їм відповіла: Вони перебрели на другий бік потоку. Обшукавши скрізь, і не знайшовши, вони повернулись у Єрусалим. Коли ж слуги Авесалома відійшли, сталося так, що вісники вилізли з криниці, пішли й усе розповіли царю Давиду. Вони особливо наголосили Давидові: Негайно вирушайте й переправляйтесь через води Йордану, оскільки так і так щодо вас порадив Ахітофел! Тож Давид і весь народ, що був з ним, піднялись і всі перейшли Йордан. До враннішнього світанку, всі до одного, переправились через Йордан, – не залишилось по тім боці нікого. Коли Ахітофел побачив, що не відбувається за його порадою, осідлав свого осла, вирушив і подався до свого дому в родинному місті. Він зробив Заповіт щодо своєї родини, після чого повісився. Після смерті, Ахітофела поховали в гробниці його батька. Що ж до Давида, то він благополучно прибув у Маханаїм, тимчасом як Авесалом разом з усіма озброєними людьми Ізраїлю, що були з ним, тільки-но перейшли Йордан. Замість Йоава, Авесалом призначив начальником війська Амаса. Амас був сином чоловіка-ізраїльтянина на ім’я Їтро, якого йому народила Авігея, дочка Нахаша й сестра Церуї, матері Йоава. Ізраїльтяни, що з Авесаломом, отаборились в Гілеадському краю. Так сталося, що коли Давид прийшов у Маханаїм, то Шовій, Нахашів син з аммонійської Равви, Махір, син Аммієла з Ло-Девара, та гілеадець Барзіллай з Роґеліма, принесли Давидові та його війську постелі, миски, глиняний посуд, а також пшеницю, ячмінь, борошно, пряжене зерно, квасолю, сочевицю, мед, масло, овець і коров’ячий сир, аби мали що їсти, оскільки розуміли: військо голодне, знесилене і спрагле, тому що йшло пустелею.