Марка 4:13-34

І сказав їм: Ви не розумієте цієї притчі? Як же ви зрозумієте всі інші притчі? Сіяч сіє слово. Те, що край дороги, де сіється слово, означає тих, до кого, коли почують, відразу приходить сатана і викрадає слово, посіяне в їхніх серцях. Так само й посіяне на кам’янистому грунті означає тих, які, коли почують слово, відразу з радістю приймають його, та не мають в собі кореня і недовговічні; потім, коли настають утиски чи гоніння за слово, відразу спокушаються. А посіяне в терен означає тих, які чують слово, але турботи цього світу, оманливість багатства та бажання інших речей, входячи в них, заглушають слово, і воно стає безплідним. Посіяне ж у добрий грунт означає тих, які чують слово й приймають його, і приносять плід які тридцять, які шістдесят, а які сто. І сказав їм: Хіба для того приносять світильник, щоб поставити під посудиною чи під ліжком? Чи не для того, щоб поставити на підставці? Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, і немає нічого схованого, що не вийшло б назовні. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І сказав їм: Дивіться за тим, що́ чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно, і буде додано вам, що слухаєте. Бо хто має, тому буде дано ще, а хто не має, у того буде забрано й те, що має. І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли людина кине в землю насіння, і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, насіння сходить і росте, а як — сама не знає. Бо земля приносить плід сама по собі: спочатку стебло, потім колос, потім у колосі налите зерно. Коли ж плід дозріє, відразу посилає серп, бо настали жнива. І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже чи якою притчею пояснимо його? Воно як гірчичне зерно, яке, коли сіється в землю, є найменшим з усього насіння на землі, а коли посіється, виростає і стає найбільшою з усіх городніх рослин, і пускає великі гілки, так що в її тіні можуть гніздитися пташки небесні. І багатьма такими притчами говорив до них слово, скільки вони могли слухати, і без притчі не говорив до них, а Своїм учням пояснював усе наодинці.